Він мріяв бути військовим завжди — каже, що це у нього в крові. Воює за Україну з 2016 року, пліч-о-пліч з іншими чеченцями. В тому числі, і проти «кадирівців», які, за його словами, здали Ічкерію. Знайомтесь, снайпер ЗСУ із позивним «Литовець».
У новому матеріалі проєкту «Український Свідок» – снайпер ЗСУ із позивним «Литовець». Його батько чеченець, але чоловік він в Україні. Як зізнається сам військовий, він належить до роду Дудаєвих. «Литовець» воює з 2016 року. В інтерв’ю він розповів про свої секрети маскування, рекорди у стрільбі, ставлення до «кадирівців» та про втрату ноги під час боїв за Андріївку.
«У роботі снайпера є важкі цілі, коли ти не рухаєшся багато годин поспіль, – розповідає «Литовець». – Одного разу я лежав 7 годин. Але є бійці, що витримують і довше. Перед завданням ми не їмо та не п’ємо. Існує міф, ніби ми одягаємо підгузки – так от, це неправда”. Іноді пролежиш багато годин… і не влучиш у ціль. Це неабияк засмучує. “Спочатку ти довго збираєшся, приходиш на позицію, чекаєш і спостерігаєш, – каже боєць. – Бачиш ціль, стріляєш – і не влучаєш. Тоді з’являється азарт: якщо я не попадаю, то буду стріляти з однієї позиції і двічі, і тричі».
Снайпер розповідає, що зараз на фронті FPV замінюють снайперів. «Дрони виконують більше роботи, – каже «Литовець». – Особливо в полях, де все падає та вибухає. Але снайпери лишаються ефективними у міських умовах».
Під час боїв за Андріївку «Литовець» втратив ногу – наступив на міну, йдучи на допомогу іншому батальйону. «Коли це сталося, я сказав: “Прощавай, нога”, – розповідає він. – Весь час був у свідомості. Коли мене евакуйовували, я розповідав анекдоти. Зараз чекаю на протез, коли отримаю його, то продовжу службу снайпером. Ходити багном у посадках вже не буду, щоб не загубити протез, але в міських боях я ще покажу, хто сильніший».
«Литовець» вважає, що наразі батьківщина його батька має мало шансів розпочати боротьбу проти путінського режиму. «Якщо Україна дасть відсіч та вижене ворога, то в Ічкерії щось може вийти, – каже він. – Ми завжди готові їм допомогти. Я точно готовий».
