За інформацією: Суспільне Херсон.
«Бідус», командир артилерійської батареї 34-ї окремої бригаді морської піхоти «Борисфен», вересень 2026 року. Суспільне Херсон
«Від п’яти до десяти цілей на день — це наш стандарт»
З червня 2026 року Олександр командує артилерійською батареєю. За його словами, підрозділ щодня вражає від п’яти до десяти цілей: укриття, живу силу і пункти управління БПЛА.
«Та подобається працювати. Коли ти працюєш, бачиш свою роботу і бачиш результат — тобі самому це подобається і ти кайфуєш від цієї роботи», — каже він.
Мотивують, за його словами, і самі люди.
«Самі люди мотивують. Коли ти робиш для них краще і вони “горять”, бажання в них є так само працювати, знищувати ворога, це і є мотивація», — розповідає «Бідус».
Час — головний ресурс
У роботі артилерії рахується кожна хвилина. Чим довше розрахунок стріляє — тим більше він розмаскований.
«В нашій сфері немає права на помилку. Чим довше ми стріляємо, тим довше ми розмасковані, тим швидше можуть нас помітити і знищити гармату. Комплекс задач — щоб розрахунок знав кожне своє місце, швидко все розраховував, швидко наводився і здійснював постріли», — пояснює він.
Військовослужбовець «Бідус» розписується на прапорі, вересень 2026 року. Суспільне Херсон
Берет і «Срібний хрест»
У травні 2026 року Олександр пройшов психологічну смугу перешкод і здобув право носіння берета морської піхоти.
«Перших хвилин 30 було важко, а далі вже потоком. Головне — не зупинятись. Для мене право на носіння берета впирається в побратимство, в колектив, в те, що ми в одному строю і всі носимо один берет», — каже він.
У квітні 2026 року Олександра нагородили нагрудним знаком «Срібний хрест» від Головнокомандувача ЗСУ.
«Гордість, що ти робиш роботу, яка приносить користь, яка наближає нас до перемоги», — каже він.
До служби на Херсонщині Олександр ніколи тут не бував. Каже: місцеві краєвиди сподобались, і після завершення війни планує показати їх рідним.
