Останніми днями вся країна ніби раптово дізналася, що Львів – це така сама Україна. Що російська культурна окупація не оминула нас стороною. Вона не вибіркова, а діє на всіх, незалежно від міста чи школи. І коли ми бачимо в топах прослуховувань в Україні російську музику – це не проблема якогось окремого регіону. Це наша спільна біда.
Ми часто обурюємося, коли дізнаємося, скільки державі коштувала поїздка когось із українських артистів на міжнародні конкурси. Ми критикуємо витрати на культуру. Ми хочемо, щоб усе було безкоштовно. Але якщо культура не має цінності – вона програє. І на її місце приходить чужа. Та, яку можна слухати безкоштовно на YouTube, але яка формує цілі покоління – не українських громадян, а споживачів чужої пропаганди.
Я теж батько неповнолітніх дітей. І, чесно, я би дуже хотів думати, що мої діти ніколи не слухали Моргенштерна. Але як вони можуть жити в цьому інформаційному просторі – ходити до школи, бути з іншими дітьми – і не бачити цієї хвилі, яка повсюди? Це – масова, системна атака. І закривати на це очі – означає втратити ще одне покоління.
Водночас не можна сказати, що у Львові діти залишені самі на себе й не мають альтернативи. Ми одними з перших в Україні створили шкільні спортивні ліги – сотні команд, десятки видів спорту, тисячі школярів щотижня мають змогу не просто тренуватись, а змагатися. За цим прикладом уже йдуть інші міста.
У нас діє потужна мережа навчально-патріотичних центрів – не для галочки, а з реальними поїздками в Карпати, таборами, тренінгами, драйвом. Це і «Пласт», і інші скаутські організації, які саме у Львові є найбільш чисельними й активними.
Є молодіжні форуми, конкурси, дебати, творчі ініціативи. Просто зараз мережа «Твори» проводить молодіжний науковий фестиваль, на який приїхав співтворець фільму «Інтерстеллар».
Так, часто бракує рук. Люди не хочуть працювати в молодіжній сфері за копійки або взагалі на волонтерських засадах. Але це теж частина великої розмови – про цінність, про взаємозв’язки та наслідки.
У Львові, якщо є проблема – ми її не обходимо. Ми шукаємо, як із мінуса зробити плюс. Тому не залишимо цю історію лише на рівні однієї новини. Ми проведемо публічне обговорення про вплив російської культури й пропаганди на українську молодь.
Запрошую до участі всіх, хто має що сказати – громадських діячів, освітян, журналістів, культурних менеджерів. Зголосіться у коментарях або в приватні повідомлення. Об’єднаємось. Подумаємо. І зробимо більше.
Фото Pluto Mossa
Оригінал
