Захисник із Вінниччини Володимир Підкапка, якому нещодавно виповнилось 19 років, опинився в пеклі бойових дій з самого початку широкомасштабного наступу. Володимир проявив відданість службі, сміливість, наполегливість, патріотизм. Його відзначив і сам Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний і нагородив воїна почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест».
Історію захисника опублікували на сторінці Гніванської територіальної громади.
Доля Володимира Підкапки – це вражаюча історія боротьби, мужності, роботи над собою та віри в свої сили. З самого дитинства хлопець мріяв стати військовим та займатися військовою справою. І він подолав надзвичайно непростий шлях, аби ця мрія здійснилась.
Справа в тому, що Володимир, будучи ще зовсім маленьким хлопчиком, впав з гойдалки і мав ушкодження ніг. Він не міг самостійно пересуватись, перестав відвідувати дитячий садочок, а в три рочки він вчився пересуватися на милицях.
Проте, як будь-яка дитина, маленький бешкетник не надто хотів користуватися милицями, тому батько пообіцяв йому подарувати омріяний велосипед, якщо син старатиметься і виконуватиме усі вказівки лікарів. У 5 років ціль було досягнуто: новесенький велосипед щоденно радував сильного хлопчика, а в 6 років в минулому залишилися і милиці.
Роки йшли. Хлопець займався фольклором в Гніванській дитячій музичній школі, навчався в ЗОШ №3. З 16 років працював в кар’єрі електриком. Та, незважаючи на те, що він мав групу інвалідності і час від часу змушений був підліковуватися, мрія про військову форму та службу не покидала його.
Так, щойно Володимиру виповнилось 18 років він почав активно працювати над тим, аби таки казарма стала його другим домом. Його мама Наталія дуже хвилювалась та до останнього не думала, що син таки закрокує плацом у військових берцях.
5 жовтня 2021 року Володимир Підкапка був мобілізований на строкову службу. Його мрія здійснилась. Він – солдат роти охорони однієї із військових частин Житомирської області. Та хто б міг подумати, що вже в лютому місяці розпочнеться страшна війна і його військова частина буде знищена, а поблизу неї будуть складні бої.
З початком війни Володимир виконував найрізноманітніші завдання: цілодобово будував укриття і бліндажі, копав окопи, охороняв стратегічно важливі об’єкти. А коли виникла необхідність лягти в госпіталь, чоловік відмовився і продовжив щоденну службу задля Перемоги.
«Я своїх хлопців не підведу! Там є кому лежати», – говорив Володимир.
Одним із найважчих днів за весь період війни для воїна став день, коли він дізнався про загибель свого друга гніванчанина Олександра Яроменка. Хлопці разом зростали і товаришували. Мама Володимира Наталія повідомила сину цю страшну звістку вже після того, як Олександра провели в останню дорогу, адже розуміла, що Володимира на прощання все рівно не відпустять і не хотіла, аби ця болюча звістка краяла його серце.
Володимирову відданість службі, сміливість, наполегливість, патріотизм відзначив і сам Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний. Він нагородив Володимира Підкапку почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест».
Ним нагороджуються військовослужбовці Збройних Сил України за виконання бойових завдань під час проведення об’єднаних, антитерористичних операцій, а також операцій з підтримання миру та безпеки, високі показники у бойовій підготовці, несення бойового чергування, вартової (внутрішньої) служби у повсякденній діяльності.
