29 березня 2024 р. 13 0
Тетяна та Злата Коваленки турботливо поправляють квіти біля меморіальної дошки. Троянди у мирний час дарував своїм дівчаткам татусь і чоловік. Тепер вони приносять троянди своєму янголу-охоронцю. Для рідних Олександр живий. Живий у пам’яті, у кожному стукоті серця.
Сьогодні у спогадах щасливі моменти, кожна дрібничка того мирного щасливого життя. А там, на війні військове братерство над усе. Воїни берегли свого командира. Олександр до останнього подиху залишився вірним військовій присязі, вірним неньці Україні. Загинув у бою у селі Курдюмівка на Донеччині.
Пам’ять про Олександра свято бережуть найрідніші люди, друзі, знайомі, бойові побратими. Пам’ятають про свого випускника і у медичному коледжі. Відтепер Олександр Коваленко назавжди у стінах альма матер. Щоправда – у граніті. Воїна увіковічнили у меморіальні дошці.
Студенти, викладачі, близькі героя хвилиною мовчання вшанували його світлу пам’ять. Життя Олександра, його відданість і любов до України – приклад мужності, самопожертви, розуміння того, заради чого кладуть на олтар своє життя наші захисники. Про оце, головне, у останньому відео зверненні воїна. Герої не вмирають!
