Суспільне Черкаси
На стадії відновлення своєї довіри до світу — так черкаська психологиня Інна Лук’янець розповідає про нинішній стан. Пів року тому вона втратила сина-підлітка. Нині допомагає собі та іншим впоратися із життєвими трагедіями.
Ще одна історія із циклу "Люди, які надихають" про натхнення та собаку Фрейда, який став партнером та рятівником.
Інна Лук’янець нині проживає етап відновлення після смерті сина Влада. Розповіла, що у цьому їй допомагають психологічні практики. Однією з них є ранкова традиція кавування. Психологиня називає її відповідальністю за гарні ранки своїх підписників у соцмережах. Відтак друзі, знайомі та клієнти їй дарують горнятка, яких вже має колекцію.
Психологиня Інна Лук’янець показує колекцію горняток. Суспільне Черкаси
"Найдревніші – ці. Їх подарувала нам із чоловіком на весілля моя подруга, у нас було 25 років. Мені почали дарувати їх люди, клієнти, студенти, підписники, пересилати через пошту", — розповіла психологиня.
Додала: саме вони — чашки, створюють настрій:
"Люди ніколи не задумувалися, що зранку, як ти собі цей простір робиш, яку ти береш чашку, яку ти стелиш серветочку, воно, особливо для жінок, робить день, настрій, тонізує. Це про любов до себе, про турботу".
Горня із колекції пані Інні. Суспільне Черкаси
Всі горнятка улюблені, і кожне має свою історію, розповіла Інна Лук’янець. Інтуїтивно кавувала зранку давно, але з 2022 року почала формувати колекцію.
"Оця цікава, тому що це чашка з Карлових варів, Карловарський фарфор, ми з чоловіком були колись і привезли", — розповіла жінка.
З усміхненої чашки Інна Лук’янець розпочинала свій ранок. Втім, користується всіма подарованими горнятками. На її думку, така ранкова традиція є свідченням стабільності під час складних часів:
"Особливо у війну, ті перші дні, коли навіть в укриття ми брали термос і там наливали чай, мені люди писали: «Інно, ми так чекали цього вашого ритуалу. Живі, значить, все добре»".
Пані Інна зранку пригощає кавою свого чоловіка Сергія.
Пані Інна з чоловіком Сергієм. Суспільне Черкаси
Щоранку кавує із сім’єю і собака породи коллі, на ім'я Фрейд. Він живе в пані Інни та її чоловіка сім місяців. За цей час, розповіла психологиня, люди настільки звикли до появи собаки в її соцмережах, що саме його впізнали в місті, коли той загубився.
"Цілу ніч ми шукали, дощ, не можна було знайти. Вже і поліція доєдналася, і Зоя Вовк (ред. — речниця Головного управління Нацполіції області) написала, що ті, хто патрулює, будуть придивлятися. І потім о п'ятій чи шостій ранку мені почали писати підписники, що він гуляє біля магазину", — розповіла пані Інна.
Інна Лук’янець із чоловіком Сергієм та другом Фрейдом. Суспільне Черкаси
Інна Лук'янець називає Фрейда своїм партнером, другом та рятівником:
"Залишитися без сина — це просто шок. Спонтанно прийшло це рішення (ред. — взяти додому собаку). Він дисциплінує, з ним треба гуляти, робити щеплення, в нього свій характер, він тебе витягує, ти тільки «занепадаєш» — він тобі настрій підіймає. Він, реально, Фрейд, реально, психолог, психотерапевт, він зі своєю роллю справляється", — пояснила психологиня.
Пані Інна з Фрейдом. Суспільне Черкаси
За словами пані Інни, собака за характером чутливий та розумний.
"У мене таке враження, що він, як квітка, яка розкривається. Щоразу в нього проявляються нові риси".
Психологиня розповіла: саме люди допомагають їй переживати найстрашніший період життя без сина:
"Коли мені принесла павучок дівчинка-клієнтка (її мама займається мікровишивкою, у цій вишивці зашифроване ім’я «Владислав»), в мене аж мурашки по тілу пішли, у мене аж подих перехопило. Це не просто подарунок: людина думала, людина вишивала, шукала, як це зробити, вона віддала час свого життя думкам про мене".
Пані Інна розповіла, що не очікувала такої шаленої підтримки від людей після пережитої трагедії.
"Зараз у мене період відновлення своїх стосунків із цим простором, світом, Богом. І я вважаю, що все-таки Бог мене любить, але в нього якісь свої плани, замисли, які мені поки не треба знати, які мені невідомі. Але те, як він дає мені цих людей, оточення, зворотний зв'язок, як люди мене цінують і люблять, я сприймаю це як його руки, на яких він мене проносить у найскладніший період мого життя", — прокоментувала Інна Лук'янець.
Психологиня Інна Лук’янець відновлює довіру до світу. Суспільне Черкаси
Психологиня пояснила: ніколи не треба впадати у відчай. Щоб не трапилося, як би важко не було, слід пам'ятати: треба зробити крок та ще раз крок. Не треба зупинятися. Навіть коли не бачиш куди йти, все одно йди. Слід рухатися, поки не опинишся там, де захочеться залишитися.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
