
Вчора мали перше поховання на новому Полі почесних поховань на вул. Пасічній. І тут я вважаю за потрібне ще раз наголосити на тому, що місце не приватизоване ні Радянським Союзом, ні Росією. І зараз воно почало набувати нового змісту, ніяк не пов’язаного з присутністю тут мертвих загарбників.
Коротко згадаємо історію цієї ділянки: це місце отримало свою назву після Першої світової війни, коли царська армія вирішила ховати своїх солдатів в окупованому Львові. Таким чином на «Пагорбі слави» поховали близько 5 тис. окупантів.
Вже за часів радянської окупації ділянка набула «сакрального» значення і там почали ховати карателів-борців з українським підпіллям. Не втратила вона подібного змісту і по Незалежності України, коли тут почали збиратися проросійські сили.
Та ситуація змінилась – після російської агресії українці почали позбуватися російської та радянської спадщини, «червоне» капище зруйнували, а залишки «визволителів» перепоховали. Це місце повністю очистили від пам’яті про катів.


Тепер перейдемо до кількох тез, які дадуть розуміння, чому це стане достойним останнім прихистком для наших Захисників та Захисниць:
Теза 1: чи нормально ховати наших воїнів там, де лежали загарбники?
Львів і його мешканці не запрошували «визволителів» ані в 1914-му, ані в 1944-му. Тому ті, хто загинув, намагаючись загарбати Львів, не гідні ні клаптика землі у нашому місті – це українська землі.


Теза 2: практична сторона питання
Поле почесних поховань на Пасічній належить до Личаківського цвинтаря. Від Поля на вул. Мечнікова до нового – близько 10-15 хвилин пішої ходьби. З пагорбу відкривається вид на Львів, також туди зручно дістатися громадським транспортом.
Для поховань у нас є всі необхідні рекомендації та висновки профільних експертних інституцій — від фахівців у сфері громадського здоров’я до спеціалістів з історичного середовища. Також маємо погодження робочої групи з увіковічення пам’яті Героїв національно-визвольних змагань за Незалежність України, членами якої є ветерани, родини загиблих, архітектори, науковці та інші експерти. Суттєвим є і те, що загиблих ховатимуть у цинкових трунах.
А ще нагадаю, що, як і раніше, за бажанням родини поховання можна буде здійснювати на інших цвинтарях нашої громади.


Тези 3: Який вигляд буде мати новий меморіал?
Нове Поле почесних поховання буде розділене на 12 секторів, зелені насадження почистили та зберегли. Надгробки будуть такими ж, як і на Мечнікова, а на облаштування церемоніальної зони проведуть окремий архітектурний конкурс. Площа ж нової ділянки дорівнює приблизно половині Поля почесних поховань на Мечнікова.
Тези 4: Поруч розташований монастир сестер-служебниць, чи не проти вони організації поховань поруч?
Присутність монастиря і сестер-служебниць лише додає сакрального і молитовного настрою. Сестри самі запропонували свою допомогу в турботі про родини загиблих. На цвинтарі може бути зведена й невелика екуменічна сакральна споруда, тож мрія Митрополита Андрея щодо цього втілиться.


Теза 5: Де ховатимуть у майбутньому ветеранів російсько-української війни?
Людина, яка захищала нас на фронті, заслуговує на посмертну честь і шану не лише якщо вона загинула у зоні бойових дій. Для цього необхідне військово-меморіальне кладовище. Розуміння такої потреби в міської влади є, над вирішенням цього питання також ведеться робота. Зокрема наразі є ділянка в межах громади, яку найближчим часом можемо представити громадськості.
Поховання наших Захисників – питання важке і почесне. Могила кожного з них – це велика святиня нашого народу, а водночас місце болю, втіхи і молитви рідних, друзів і близьких Героя. Біль від втрати не зникне навіть тоді, коли стихнуть постріли. Вони зробили для нас неможливе – в наших силах зробити для них можливе, і зробити це якнайкраще. Тому пам’ять про полеглих повинна об’єднувати нас, як ніщо інше.
Усі фото Романа Балука
