Гучний “мирний план Трампа”, який сколихнув Україну та Європу, — міраж. Про це прямо говорить публіцист та аналітик Віталій Портников, розкладаючи у розмові з Орестом Сохаром весь хаос по поличках: від того, як у Вашингтоні кілька дилетантів намагалися “переграти” власну систему, до того, як Кремль випадково став учасником афери, про яку сам не знав. Документ, написаний “для зупинки санкцій”, перетворився на ілюзію великої дипломатії. Портников пояснює, чому Путін не збирається завершувати війну і чому світ опинився заручником чужих непрофесійних ігор.
— Що ти скажеш про т.зв. план Трампа? Він може стати платформою для реального мирного процесу?
Відео дня
— Тут немає чого оцінювати, бо взагалі ніякого плану немає. Можу чітко аргументувати. Як виглядає хронологія подій: президент США розмовляє з президентом РФ, сподіваючись переконати його завершити російсько-українську війну. Вкотре. Вони домовляються про зустріч у Будапешті, але Трамп, навчений гірким досвідом своєї поразки в Анкориджі, усвідомлює: така зустріч не може бути непідготовленою, і готуватиме її не спецпредставник Стів Віткофф, який вже приносив перед Аляскою абсолютно нереалістичне очікування від перемовин з Путіним, а держсекретар США Марко Рубіо.
Рубіо розмовляє з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим: Лавров, як досвідчений дипломат, може висловлювати тільки директиви президента РФ (а не власні вигадки, як, скажімо, Кирило Дмитрієв), повторює для Рубіо всі ті умови, які Путін викладає з 2022 року.
Марко Рубіо повертається до Трампа і каже: росіяни не йдуть на жодні компроміси, і якщо Трамп полетить зустрічатися з Путіним до Будапешта, там не буде жодної домовленості; Путін знову його, Трампа, як і на Алясці, використає. Трамп вирішує не зустрічатися з Путіним, а замість пряника почав використовувати батіг, тиск: ухвалює рішення про санкції проти “Роснєфті” і “Лукойла”, що є для Путіна болючим ударом, бо йдеться про наповнення бюджету. Путін надсилає до Вашингтона Кирила Дмитрієва (наближеного до кремля бізнесмена) із завданням вирішити питання якщо не скасуванням, то принаймні зупиненням цих санкцій.
Дмитрієв ні з ким практично не зустрічається у Вашингтоні, окрім спеціального представника президента США Стіва Віткоффа, який проводить з ним декілька годин. За цей час Дмитрієв надає йому чернетку т.зв. плану, який не узгоджений ні з ким, – ані в адміністрації президента РФ, ані в МЗС РФ, тому що Дмитрієву не має сенсу це узгоджувати: він не працює над мирним планом, він працює над зупинкою санкцій. Путін дав йому карт-бланш розмовляти з американцями про це.
Тому росіяни абсолютно не брехали, ані Захарова, ані Пєсков, коли говорили, що вони не знають про жоден мирний план. Адже Дмитрієв просто блефував, як звичайний Остап Бендер.
Віткофф, коли отримує цей план, раптом вирішує, що він може обіграти Рубіо і показати Трампу: мовляв, насправді у росіян є план, з яким можна працювати, і поява цього плану від Дмитрієва означає, що росіяни насправді готові на компроміс. Віткофф запрошує до себе зятя президента Трампа, Джареда Кушнера (з яким вони разом працюють по Газі), щоб цей план допрацювати з умовними американськими пропозиціями. Йдеться про створення такої собі ради миру, яку має очолити Трамп, приблизно як у Газі. Як і на Близькому Сході, це просто нічого не означає, просто нібито посуває Трампа ближче до Нобелівської премії.
Рубіо отримує вказівку працювати з планом, при цьому він не може сказати Трампу, що ніякого плану немає, тому що тоді Віткофф виглядатиме апаратним переможцем. Треба зауважити, що Трамп нічого про зміст плану не знає, тому що він взагалі не вміє читати документи. Але ще гірше, що він не вміє нічим керувати. Він може тільки слухати те, що йому говорять. Не дуже сильно розбираючись у деталях, Трамп вирішує, що тепер залишилося тільки натиснути на українців, аби вони з цією пропозицією погодились.
Дмитрієв перед 20 листопада, усвідомивши, що Трамп, незважаючи на наявність документа, не збирається скасовувати санкції, зливає цей план журналістам видання Axsios, щоб таким чином примусити Трампа призупинити санкції: от є мирний план Путіна, давай скасовуй санкції. Державний департамент в нестямі, тому що в цьому “плані” є пункти, які просто компрометують Трампа і Рубіо.
— Наприклад?
Наприклад, здача територій… там багато таких пунктів, які говорять про те, що США — просто слабаки, які не знають, що їм робити в цьому житті.
Посадовці американського уряду починають якісь вигадки навколо цього плану придумувати. Кожен на свій лад. Американцям потрібно якось вийти з цієї ситуації з високо піднятою головою, тому що вони не можуть сказати, мовляв, вибачте, Віткофф — ідіот, Джаред Кушнер — ідіот, Рубіо нічого не знав, взагалі хотів… Трамп ніколи документа не читав… але взагалі-то це “план Трампа”.
Тому вони звертаються до українців. У Вашингтоні тоді перебував Умеров. Умеров приїхав у Вашингтон не за планом, а за військовим співробітництвом чи з якимись питаннями щодо антикорупції… ми не знаємо чітко, але його ознайомлюють з документом. Що він міг сказати? Слухайте, ви що, божевільні? Що це у вас написано? Звісно, що ні, він міг відповісти дипломатично: “Ми готові з цим працювати як платформою”.
Трамп доручає координувати ситуацію Джей ді Венсу, віцепрезиденту. У той момент був запланований візит до Києва міністра армії Дена Дрісколла, який взагалі-то прилетів займатися військово-політичними питаннями і зброєю. Білий дім йому каже: заодно презентуй план Зеленському, хай він з ним погодиться. Дрісколл, який теж цього плану не читав, щось показує Зеленському, щось показує послам країн-членів НАТО. Всі на нього дивляться як на міського божевільного. В результаті домовляються, щоб не виглядати ідіотами, зустрітися у Женеві та все це обговорити.
У Женеві на перший план виходить Рубіо. Там є Віткофф, але його не чутно і не видно. Джей Ді Венс теж починає розуміти, що йому навряд чи варто стрибати в цю халепу. Рубіо розмовляє з Єрмаком. І вони домовляються щодо цього мирного плану.
— А що Путін? Він же не може пасивно спостерігати за ситуацією?
— Найцікавіше в Кремлі: Путін розуміє, що на столі якийсь документ, про який він і гадки не мав. Але зараз усі казатимуть, що він цей план запропонував. Раптом Трамп так натисне на Зеленського, що Зеленський погодиться. Як йому, Путіну, бути тут? Він не може виглядати неконструктивно. Збирає за своїм сценарієм Раду безпеки, де Валентина Матвієнко питає у нього: “А як там з планом?” Він говорить: “Слухайте, ми можемо і домовлятися, можемо і воювати, у нас руки розвʼязані”. Але всі в Москві продовжують наполягати на тому, що ніякого плану немає.
Через декілька днів все це закінчиться. Навіть у разі, якщо Зеленський поїде до Вашингтона і підпише якусь муть з Трампом. Це не матиме ніякого значення, тому що росіяни нічого не підписуватимуть.
— Виходить, що Путін знову підставив Трампа, але вийшло набагато ефектніше, ніж в Анкориджі. Якщо все сказане правда, то маємо красномовну ілюстрацію, як гучно, але в холосту працює державна машина США.
— Я, по-перше, вважаю, що Путін не збирався Трампа підставляти. У нього взагалі не було таких планів. Путіну потрібно було запобігти запровадженню нових санкцій проти Росії. Та цього не відбулося, і Путін пошився в дурні з Кирилом Дмитрієвим. А Трамп – з мирним планом.
Ситуацію влучно передає прислівʼя “Злодій у злодія шапку вкрав” (російською “Вор у вора дубинку украл”).
— Але на підставі чого ти говориш, що цей план просто маячня?
— Є аналіз цієї ситуації, як вона розгорталася в медіа, як реагували американські чиновники: перші дні ніхто про план навіть не знав і не розумів, що говорити, а Трамп протягом 48-72 годин взагалі не розумів, про що йдеться. А потім йому хтось пояснив, і він почав бикувати, як це завжди буває, кричати, що Україна не вдячна. Та відразу заспокоївся, бо про цей план не могли нічого реального сказати ані в Держдепартаменті, ані в Пентагоні, ніде. Стів Віткофф, коли з’явився текст в Axsios, як людина не дуже близька до соціальних мереж, замість того щоб написати Бараку Равіду, репортеру Axsios, особисте повідомлення, написав в загальний доступ: слухай, твоя інформація йде від К. “К” – це Кирило Дмитрієв. І якби б Віткофф не проколовся, ми навіть не знали б цієї інформації. Але люди такого рівня іноді можуть проколотися.
Тобто жоден з американських чиновників не коментував плану до моменту, коли не можна було вже приховувати самого факту наявності документа. Якщо це мирний план, з ним так не поводяться. Я вже не кажу, що через Барака Равіда постійно намагаються транслювати суперечливу інформацію.
— А що заважало сказати: це не мирний план, ми працюємо над документом, коли у нас буде документ – повернемось.
— Я перепрошую, Рубіо так і сказав: вже через 12 годин після появи тексту в Аксіос він написав твіт, що це ніякий не мирний план, а рамка ідей. Але все одно публікація стала “мирним планом”. Питання в тому, що Трамп – людина в складній, я би сказав, когнітивній ситуації, яка не може організувати роботу власного апарату. До чого це все призведе, я не знаю, але це факт. Трамп, на відміну від свого першого терміну, оточений дилетантами, які то беруть участь в якихось іграх, то не беруть. Ось його зять Джаред Кушнер: він то долучається до якихось політичних задач, то не долучається. Але ж його цікавить бізнес у чистому вигляді.
Трамп – 79-річний пенсіонер, який має сидіти на лавочці в Мар-а-Лаго, знаходити в собі можливості вдарити по м’ячу. В нього немає сил навіть на це. Ми ж бачили кадри, як він б’є по м’ячу… Він не може і цього зробити, він фізично в поганій формі. Але всі кажуть, що він круто б’є. Те ж саме відбувається і з державним керівництвом Сполучених Штатів Америки. США керує людина, не здатна до управління.
— Тобто людина, яка знущалася з Байдена, фактично повторює його шлях.
— Чим відрізняються Трамп і Байден? Байдена оточували професійні люди, а Трампа оточують дилетанти, професійні люди знаходяться поруч з ним випадково. Вони змушені грати з дилетантами в одну гру, щоб не вилетіти з “кошика”.
— Повернімось до так званого мирного плану. Чому над неіснуючим – за твоїми словами – планом ламає голову вся Європа, пропонує правки? Рубіо ніби теж погодив якусь версію з Єрмаком. Що далі?
— Я думаю, далі нас очікує просто кінець історії цієї, початок якоїсь нової. Європейці дійсно могли скласти якісь пропозиції. Для чого? Трамп нічого не читає. Він слухач. І тепер вони почнуть до нього телефонувати. Вже телефонував британський премʼєр Кір Стармер, але він зазвичай здійснює офіційні дзвінки. Припускаю, що французький президент Еммануель Макрон, який телефонує Трампу на мобільний, вже телефонував разів 25. Напевно, він сказав: “Доні, як там гольф? Як Меланія, як та сукня, яку я подарував їй, вона її одягає, Доні? А, до речі, я хочу тобі сказати, там був такий цікавий документ, який складений твоїми прекрасними працівниками… Так от, ми пропонуємо до цього документа невеличкі правки… Ти знаєш, я в захваті від Стіва Віткоффа. Стів класно грає в гольф, він, напевно, найкращий гравець в гольф – після тебе… Так от, я хочу додати в документ ще декілька пунктів, які дуже важливі для Франції”. І тоді президент Франції починає інтелігентно пояснювати колезі, що той божевільний. А Трамп слухає і починає розуміти, що ситуація не така хороша і що з неї треба виходити якось.
Європейці підштовхують його до розвʼязки, корисної з його погляду. От і все, що відбувається. За кілька днів ця історія просто розсмокчеться. Як і розсмокталася угода про мінерали… Хоча багато хто думає, що вона ще діє.
— Це якась антиутопія…
— Ми в ній живемо.
— Ми упустили з радарів Путіна. Він же досі прагне уникнути санкцій на нафтову галузь: він спокійно за всім спостерігатиме? Чи заграватиме в інший спосіб?
— По-перше, я не впевнений, що Путін дуже радий, що Дмитрієв вигадав ідею пограбувати РФ на $100 млрд. Бо згідно з “планом Трампа” Путін так просто має віддати оту силу-силенну грошей, щоб прибуток від цього отримував Трамп. Так чи інакше, я думаю, що Путін потрапить у незручну для себе ситуацію, коли йому доведеться піти на якісь реальні поступки, щоб далі з Трампом нормально спілкуватися. Хоча б якесь часткове перемир’я оголосити.
— Але чи Путін готовий згортати війну в Україні?
— Не думаю. Бо його мета – зникнення України з політичної мапи світу – не досягнута. Але Кремль далі цим марить, в РФ уже готують відповідні департаменти русифікації українців: підручники, інструкторів. Тобто вони працюють над тим, що буде на наших землях, коли тут не буде України.
Путін заспокоїться тільки тоді, коли російські війська контролюватимуть простір від Ужгорода до Харкова. До цього моменту очікувати закінчення війни не варто – з точки зору інтересів Путіна.
З нашого погляду, Путін може зупинитися, якщо його економічний і демографічний потенціал буде вичерпаний.
— Тобто варто думати, що на санкціях проти “Роснєфті” та “Лукойла” Трамп не зупиниться?
— Звичайно, Трамп йтиме далі, якщо бачитиме, що Путін не звертає на нього увагу. Якщо все це “планування” розсмокчеться без будь-яких результатів, президент США скаже соратнику Ліндсі Грему працювати над законом про вторинні санкції. Йдеться санкції проти країн, які продовжують торгувати з Росією.
Нинішні санкції проти російських нафтових гігантів – це дійсно серйозний удар по російському бюджету, і якщо Путін не зможе воювати в таких умовах, він має можливість почати реальні перемовини про припинення російсько-української війни. Але індикатором бажання Путіна завершити війну буде не його згода з цим планом, а припинення вогню.
Не можна працювати над будь-якою мирною угодою під час воєнних дій, так не буває. Головна запорука будь-якої мирної угоди – це домовленості про припинення вогню.
Як людина, яка уважно вивчала, скажімо, історію близькосхідних війн, я це просто знаю напам’ять: спочатку припинення вогню, потім пошук мирної угоди, яка може бути через 5, через 10, через 40 років, інколи – й через 45.
