Ніжинське дворянське зібрання було важливим виборним органом місцевого самоврядування, що функціонувало з 1766 до 1917 року. Воно відігравало вагому роль у суспільному та адміністративному житті Ніжинського повіту, забезпечуючи правове регулювання статусу дворянства та реалізацію соціальних ініціатив.
На чолі організації стояв обраний предводитель (маршалок), який разом із депутатами виконував ключові функції у сфері дворянського самоврядування. Нам відомо, що з 1785 р. до 1797 р. зібрання очолював Андрій Якович Шаула, з 1797-1806 рр. – Григорій Якович Почека, 1806-1818 рр. – Матвій Якович Почека, 1824-1829 рр. – Григорій Забіла, 1829-1835 рр. – Георгій Федорович Ракович, 1835-1838 рр. – Іван Петрович Шкаревич, 1838-1844 рр. – Федір Матвійович Самчевський, з 2 грудня до 27 вересня 1844 р. – Георгій Федорович Ракович, 1845 р. – ? – Яків Гаврилович Макаров, 1878 р. – ? – Петро Клобуков, 1854-1866 рр. – Яків Матвійович Почека, 1869-1886 рр. – Василь Васильович Тарновський, 1887-1905 рр. – Констянтин Єлисейович Троцина, 1905-1911 рр. – Юрій Миколайович Глібов, 1911-1914 рр. – Михайло Васильович Сидоренко, 1914-1917 рр. – Микола Васильович Висоцький.
Однією з важливих задач зібрання було підтвердження дворянського статусу претендентів, зокрема колишньої шляхти, відповідно до юридичних норм, визначених у Жалуваній грамоті дворянству 1785 р. Однак з указом Сенату від 19 березня 1797 р. самостійність зібрань була суттєво обмежена. Їх основною функцією стало розгляд підстав для визнання прав на дворянство та передача матеріалів до Герольдії в Санкт-Петербурзі.
Крім того, до компетенції дворянського зібрання входило обрання посадовців для верхнього земського та совісного суду, а також укладання родовідних книг. Контроль за законністю постанов здійснювали повітовий та губернський стряпчі. Голосувати на зібраннях могли лише старші за віком, заможні дворяни або ті, хто мав високий ранг на державній службі.
Після реформи 1861 року, яка ліквідувала кріпацтво, та з появою земських органів самоврядування, функції дворянських зібрань значно звузилися. Вони зосередилися на питаннях, пов’язаних виключно з дворянським станом. Регулярні збори проводилися раз на три роки, але надзвичайні могли скликатися з дозволу губернатора.
Окрім адміністративних функцій, дворянські зібрання опікувалися сиротами та вдовами дворян, створюючи для цього спеціальні органи. Засідателями Ніжинської дворянської опіки в різні періоди були такі відомі діячі, як Павло Андрійович Бреус, Іван Данилович Ковалевський, Павло Федорович Кушакевич, Микола Миколайович Отрада та інші. Читайте також: Загублені скарби: де поділися намиста українців зі старих світлин?
Скарбниця та зал дворянського зібрання в Ніжині спершу розташовувалися на вулиці Судейській, 4, а згодом був переміщений на вулицю Гоголівську. У цьому будинку крім вирішення державних справ проводилися бали та зустрічали дорогих гостей. Проте у місті всі добре знають історію про Тараса Григоровича Шевченка, котрий прямісінько з готелю «Не минай» попрямував в халаті й оксамитовій шапочці на зустріч до будинку Ніжинського дворянського зібрання. Визначного митця не захотіли впускати, дуже схвилювало його вбрання.Реклама:
Фото: Виділений на фото квадратом будинок Ніжинського дворянського зібрання
Трапився цей курйоз з ним у четвер, а в суботу він все ж таки відвідав бал. Зі споминів про Шевченка Олександра Степановича Афанасьєва-Чужбинського нам відомо, що погуляли вони на балу в Ніжині на славу, адже сонні їхали до Чернігова. Зі сміхом Шевченко ще довго згадував цей випадок. Він з осторогою переступав поріг Чернігівського дворянського зібрання, після візиту в Нжині, переживаючи за свою оксамитову шапочку. Остаточно діяльність зібрань завершилася 23 листопада 1917 р., коли Декретом Всеросійського ЦВК та РНК «Про знищення станів і цивільних чинів» дворянські установи було ліквідовано.
Фото: Відкриття археологами підземної частини будівлі дворянського зібрання.
