За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Олексій (посередині) разом із побратимами. Олексій Томашун
Позиція росіян, розповів, була за 150 метрів. В одного з них, першого на своєму рахунку, влучив у третій день війни.
"Один з росіян вибіг з РПГ в нашу сторону, і якби не його смерть, то була б наша всіх смерть, нас було тоді четверо. Це був перший двохсотий росіянин в моєму чек-листі".
За його словами, до травня 2022 року на Донецькому напрямку прикривали одну з артбригад. Після того повернувся на пункт постійної дислокації військової частини, де вдосконалював свої вміння.
"По 2024 рік я просто ніс службу, їздив на навчання, здобував досвід. На сьогодні сертифікований медик по СЛС курсу, вивчений на командира мінометного розрахунку. Багато спеціальностей освоїв за цей час".
У вересні 2024-го знову виїхали на Донецький напрямок, пригадав воїн. Працювали з бригадою "Азов".
"Це був бліндаж. По дорозі я травмуюся, підвертаючи ногу. Це було о 21:00 і з 09:00 по 10:00 над нами працювало всю ніч все, що могло. 80-ка, 120-ка".
Вдень 10 жовтня противник пішов на штурм. З ним, каже Олексій, було ще 3 побратими.
". І, буквально, за 15 секунд вони всі вибігли з бліндажа на прийняття контакту".
В окопі, розповів, залишився тільки "Механ". Він загинув, як тільки вибіг з бліндажа. Олексій бігти через травмовану ногу не міг.
"Кинув гранату на звук, на їхні голоси, дві хвилини, і прилетіло мені. Я отримав поранення, одразу в мене витекло око. Прийняв рішення, що треба залізати назад у бліндаж і якщо до мене будуть заходити, їх там приймати".
У бліндажі, розповів, заліз на другий ярус ліжка.
"Клейонка висіла і мене закривала. До мене почав заходити противник. Кров заливала ліве око – здорове. Я його задвохсотив тому, що я був наверху, він підійшов на рівень моєї зброї та отримав пару в голову. У мене стався клин зброї".
Селфі Олексія Томашун. Олексій Томашун
Росіяни почали його закидати гранатами, пригадав воїн.
"Дві мінімум, бо я по спалахам пам’ятаю. Тобто я чув, що відстрілюю чека, розвертався до стіни, чув вибух і в мене ось".
Обличчя, ліву руку і ліву ногу посікло уламками. У бліндажі були пляшки з бензином.
" і я почав горіти наверху. Зліз ще звідти, дав гранату одну в прохід".
Вибирався з бліндажа по тілах росіян.
"Поки горів бліндаж, поки я вилазив, зверху тим часом працювали по мені скиди, прострілювали бліндаж зверху. І після одного зі скидів, коли скид впав на бліндаж, вся земля зверху обсипалася і погасила полум’я".
Наклав турнікет на ногу і пішов до своїх, розповів воїн. Дорогою кілька разів втрачав свідомість.
"У мене 4-місячний син чекав вдома. Тут я точно не лишуся, бо того, що як далі має рости син. Осколки з десятьох місць подіставали. На цей момент ще один в орбіті, який неможливо дістати. Там треба дуже розколупувати. Плюс сім осколків ще в кісті".
Зараз Олексію Томашову 22. Він продовжує лікування. Після військово-лікарської комісії, каже, планує далі служити у Нацгвардії.
