За інформацією: Суспільне Херсон.
Роботи у «червоній зоні», Херсон, жовтень 2026 року. Суспільне Херсон
«Це не життя, це виживання»
У кварталах, куди півтора року не могли дістатися ні поліція, ні швидка, ні комунальні служби, працівники зашивають вікна OSB-плитамиБагатошарові листові будівельні матеріали з деревної стружки, які склеюють смолами під високим тиском і температурою та розчищають дороги.
Світлана Калашникова живе в дев’ятиповерхівці біля елеватора.
«Це не життя, це виживання. Йдеш зазвичай і десь ховаєшся за кущами. Все розбите, пошкоджене. Але виживаємо, бо треба годувати тварин, треба щось самим робити», — розповідає жінка.
Червона зона, Херсон, жовтень 2026 року. Суспільне Херсон
У квартирі Ігоря Стоянова не залишилось жодного вікна. Тепер їх забили.
«Молодці хлопці, зашили все. Раніше вони приїжджали постійно, а оце півтора року не було їх: було небезпечно, дрони літали. Затишшя — і вони приїхали. За два дні нам все зробили. Де була можливість зайти в квартири — все забили», — каже чоловік.
Житель Херсона Ігор Стоянов, жовтень 2026 року. Суспільне Херсон
Андрій Борисов разом із дружиною забивав вікна вже п’ять разів.
«Мені двічі до цього робили, коли могли приїхати. А з цими «прильотами» сюди вони не їздили, довелося самому зашивати, чим було. А з перемир’ям вони приїхали. Останній раз КАБ прилетів. Нас вдома не було. Пощастило», — розповідає він.
Поспіх — і обережність
Робітниця зеленого будівництва КП «Парки Херсона» Ольга Чернишова каже: роботи накопичилось дуже багато, тож поспішають, поки тихо.
«Працюємо в «червоній зоні», поки тиша, поки є можливість, бо дуже багато роботи накопичилось, дуже багато руйнувань. Працюємо дуже уважно, тому що поруч може бути мінування. Розбираємо завали, щоб вулиці були проїзні. Це в першу чергу, щоб могла доїхати «швидка» та інші служби», — пояснює вона.
Робітниця КП «Парки Херсона» Ольга Чернишова, жовтень 2026 року. Суспільне Херсон
