Шахед вибухнув на Ремзаводі, між дитячим садочком та п’ятиповерхівкою.
Пише Весть
«Склопакети тріскалися, плівка затримувала уламки»
У ніч на 5 червня о 0.30 шахед прилетів на Ремзавод (мікрорайон Чернігова).
Постраждав дитячий садок №53. Дві тріщини в стіні, розбиті вікна, покручені двері.
— Розгрібаємо скло, — каже Лариса КРАВЧЕНКО, завідувачка дитячого садка. — Воно всюди. У дитячих іграшках, у постільній білизні.
9 червня наші працівниці — виховательки, нянечки, техперсонал — витрушували подушки, ковдри, підковдри, простирадла. Усе в дрібних осколках скла. Не виключаємо, що потрібно буде замінити постільне повністю. Раптом щось залишиться, і дитинка поріжеться.
— І сьогодні витрушуємо, — Анна ПАВЕЛКО, асистентка вихователя, знімає підковдру та енергійно витрушує.
— Дівчата в пральні перуть білизну, — веде садочком Лариса Василівна. — Двері в приміщенні пральні викрутило. Там був вихід на вулицю. Забили, а ще робити. Матеріальних збитків мільйонів на п’ять. З розповідей мешканців, палаючий шахед зачепився за гілки дерева біля одного з входів у садок. І вибухнув.
Де стояли дерев’яні рами зі склом, — розлетілися. Усі металопластикові вікна в садочку були обклеєні спеціальною захисною плівкою. Ще у 2022 році її надав «Червоний Хрест». Склопакети тріскалися, плівка затримувала уламки. Склопакети, які повипадали, брали за плівку, виносили.
— Не встигаю відписатися, — Світлана МОЙСІЄНКО, вихователька, не випускає з рук телефон. — Батьки питають, чи треба ще прийти, допомогти. Хочуть уже привести дітей у садочок.
Я на роботу прийшла вночі, бо в підвалі сиділа. Наш будинок поряд. Коли відкрила двері групи, побачила, що все засипало склом. Вікна впали всередину групи. Вигрібаємо, а воно і зараз дрібне попадається. Пилососимо. Перетрушую дитячі іграшки. Наче все чисте. Придивлюся — скляні осколки є.
Будемо все перемивати. Татусі вибивали подушки, матраци — у чоловіків більше сили. Килим, що на підлозі в групі, батьки хочуть віддати в хімчистку. Пошкодження у восьми групах садка. У шести повилітали вікна. У двох групах частково пошкоджені. У залі з вікон повиривало фурнітуру, тріснули рами.
Поки діток не приймають. Чекають комісію з представників ДСНС, вибухотехніків, поліціянтів.Реклама:
Після обстеження в садку збираються відновити роботу. Він розрахований на 320 дітей. 200 ходило кожен день. Частину діток передадуть у сусідній садок. Там є вільні місця. Плюс літо, у багатьох батьків відпустки.
У 2022 році садок майже не постраждав.
— В укриття пускаєте місцевих? — запитую завідувачку.
— Під час освітнього процесу — ні. Уночі можуть приходити мешканці навколишніх будинків. Коли стався приліт, приходили. І наступної ночі теж. З дітьми. До червня ніхто не просився. Читайте також: Російські війська обстріляли два райони Чернігівщини: пошкоджено складське приміщення, будинок, авто
«Зачепився за дичку. Вона нас врятувала, бо дім би склався, а ми згоріли»
Повилітали вікна, вхідні двері в п’ятиповерхівці, що поряд.
— Якби не дерево, груша дичка, ми б згоріли, — впевнена Жанна АЛЕКСАНДРОВА. Живе на третьому поверсі постраждалої п’ятиповерхівки. — Влетіло б у наш будинок, він би склався. Найближче до вибуху був перший і другий під’їзди.
Чула страшенний рев. Вистачило кілька секунд, аби підскочити з ліжка і вибігти в коридор, до двох стін. Вікна вилетіли в квартирі. Склом посікло натяжну стелю, меблі, техніку.
У будинку укриття нема, просто підвал. Ми вже настільки розслабилися. Чула, коли шахед летів на Козацькій. Але цього разу звук був інший. Не було сумнівів, що бахне десь біля нас. Приїхали пожежники. Знизу жили квартиранти. У них заблокувало двері, вибивали.
У мене від уламків загорілася рама і стеля на балконі. Сусідка навпроти була на дачі. В її квартиру влетіли уламки шахеда, почалася пожежа. Тимчасові вхідні двері збили з осб. Зараз вона, певно, у доньки.
Від міської ради обіцяють дати компенсацію. Чи на кожного члена родини, чи на квартиру, не з’ясовувала. Поки збираю документи. Далі — за схемою «єВідновлення».
Після цього всього ще і гроза… У мене стрес, страх. Дві ночі після прильоту бігала в підвал.
— Двері розтрощені, — обережно прочиняє вхідні двері у квартиру 73-річна Валентина ХАРЧУК. — Не відкривалися. А чи поміняють на інші? Живу одна. Двері ставив ще покійний чоловік років 15 тому. Дерев’яні.
Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram
Viber
Facebook
Instagram
Youtube
