За інформацією: Суспільне ІФ.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
У селі Вовчинець Івано-Франківської громади поховали заступника командира кулеметного взводу 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Олега Койляка. Воїна відспівали в храмі святих Володимира й Ольги, повідомила кореспондентка Суспільного.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Олег Койляк на позивний Берет з 2014 року воював за Україну. У 2022 визволяв від військових РФ Ірпінь, Бучу. Боронив Вуглегірську ТЕС, Бахмут. У листопаді того ж року поблизу Вугледара Олег Койляк ліквідував командира штурмового загону 155 окремої гвардійської бригади морської піхоти РФ. 9 квітня 2023 воїну виповнилося 30 років, а 17 квітня він загинув поблизу Вугледара.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Однією з перших про загибель побратима повідомила кулеметниця взводу Оксана Рубаняк.
Кулеметниця взводу 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Оксана Рубаняк. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"Він був дуже відважним, сильним воїном, на якого всі рівнялися. Олег першим йшов у бій, останнім з нього виходив. Вів за собою хлопців. Ніхто не боявся з ним йти, тому що Олег був досвідченим, відважним і сміливим. Це можуть підтвердити всі, хто його знає. Він був дуже добрим. Дуже важко втрачати таких людей, як Олег. Їх зараз дуже багато гине. Ми маємо розуміти, що ціна нашого миру й спокою — це людські життя", — ділиться Оксана Рубаняк.
Олег Койляк був найближчим другом командира кулеметного взводу 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Назарія Кішака.
Командир кулеметного взводу 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Назарій Кішак. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"Ми дуже давно дружимо й були найкращими друзями. В мене не було кращого товариша. В нас була ситуація, коли танк прицільно працював по позиції. Олег взяв NLAWШведсько-британська переносна протитанкова керована ракета малої дальності., побіг на другу точку й вдарив по танку. Він каже: "Якщо ми будемо сидіти, то загинемо всі". Це був мужній й відданий своїй державі військовий", — розповідає про полеглого Назарій Кішак.
Провів друга в останню путь й побратим Віктор Царицанський на позивний Стелс.
Кулеметник взводу 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Віктор Царицанський на позивний Стелс. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"Справжній, найщиріший з тих, кого я знаю. Без ніяких масок. Найсильніший з нашого взводу, з найбільшим досвідом. На нього можна було покластися беззаперечно. Люблю його. Дуже сильно", — каже Віктор Царицанський.
Волонтерка благодійного фонду "Крила справедливості" Аліна Ловчиновська розповідає, що допомагає взводу, у якому воював Олег Койляк.
Волонтерка благодійного фонду “Крила справедливості” Аліна Ловчиновська. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"Пам'ятаю таку історію: на ворожих позиціях казали, що за українців воюють не українці, а якісь "скажені іноземці-моджахеди". Дикий кулеметник якийсь — що він робить просто надзвичайні речі. Олег дуже сміявся. Більшого українця, ніж він, складно знайти. Він був ефективним, результативним ще й команду тримав на позитиві. Завжди посміхався", — пригадує Аліна Ловчиновська.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Олега Койляка поховали на Алеї слави на кладовищі у Вовчинці Івано-Франківської громади.
У полеглого воїна залишилися дружина й двоє маленьких дітей.
21 квітня 2023 року на сайті Президента України створили петицію щодо присвоєння Олегові Койляку звання "Герой України" посмертно.
Також 22 квітня в Івано-Франківській громаді на Алеї героїв у Чукалівці поховали трьох бійців 78 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини — Романа Волковича, Андрія Клюбу й Олександра Струтинського.
