За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Священник Роман Верховцев, який займається волонтерством. Facebook-сторінка/Роман Верховцев
Священник Роман Верховцев з Хмельницького району волонтерить з перших днів російсько-української війни. А з початком повномасштабного вторгнення усі села його парафіяльної громади долучилися до допомоги українському війську.
Роман Верховцев розповів Суспільне Хмельницький про свій шлях волонтерства та його парафій.
Чоловік вже 27 років у сані священник, з них — одинадцятий рік волонтерить, окрім своєї основної душпастирської діяльності. З початку російського нападу у 2014 році села Розсошанської громади, в яких проводить духовні служіння, об’єдналися для допомоги українському війську. За словами священника, з того часу робота стала більш масштабною, зокрема люди безперервно плетуть маскувальні сітки.
"Бо військовим потрібно, у них немає свят. Люди, не дивлячись на те, що мають городи, різне господарство, все одно виділяють годинку-дві. Приходять, зроблять кілька вузликів, бо знають, що їхніми руками закрилися багато людей. Ми маємо жити за таким принципом: "Або на фронті, або для фронту".
Священник-волонтер Роман Верховцев одинадцятий рік волонтерить та допомагає українському війську. Facebook-сторінка/Роман Верховцев
З його слів, передають продукти для захисників, колеса для автомобілів, організовують збори, а сітки плетуть без вихідних.
"Першим осередком плетіння сіток була Баламутівська школа. Зараз вони допомагають продуктами: пасічники дають нам мед, а наші дівчата роблять енергетичні батончики для військових. Потім я запропонував у Іванківцях в клубі – люди відгукнулися. Побачили інші села, що ми плетемо — Михалківці захотіли теж, потім Монастирок, Виноградівка. Михайлівка, Слобідка сітки не плетуть, але вони активно допомагають фінансово".
Їхні маскувальні сітки вже неодноразово рятували життя воїнам, розповів священник.
"На Херсонському напрямку стався такий випадок. Під місцевість ми конкретно сплели сіточку і хлопці — їх було десять – сиділи в бліндажі. Над ними літав дрон і їх не побачив. Вони сказали: «Якби не ваша сітка, то була б смерть десятьом людям, а може каліцтво".
За словами Романа Верховцева, спочатку матеріали брали з швейних відходів у майстернях, але з них сітки служили воїнам недовго.
"Побачили, що воно дуже важке, і воїнам важко з ним боротися. Воно одноразове було, бо його поклав – воно змокло і вже все. Ми почали плести вже з тканини спантбонду: з різних кольорів, під різні місцевості".
Матеріали купують за власні кошти. Основу для сіток теж купують, священик її замовляє в Туреччині, де вона дешевша. Щотижня витрачають на все близько 20 тисяч гривень.
"Ми офіційно нічого не оголошуємо, у нас немає збору як такого. Дивлячись на те, що ми працюємо, робимо все чесно, відкрито, люди з-за кордону, місцеві, які мають можливість, донатять. Навіть бабусі, які мають дуже мізерну пенсію, все одно виділяють якусь частину на цей матеріал".
Священник розповів, на потреби волонтерства витрачають всі церковні кошти, аби наблизити перемогу.
"Ми згодом побудуємо, відремонтуємо, але зробимо це після перемоги. Зараз не той час, щоб витрачати кошти на якість інші потреби. Всі церковні кошти, які люди жертвують – йдуть на армію".
Місцеві жителі плетуть сітки і великої площі, які закривають техніку. Facebook-сторінка/Емілія Школьна
Готові сітки Роман Верховцев збирає і відправляє на передову поштою.
"Про нас знають дуже багато. Конкретно до мене телефонують, бо бачать на сторінках у соцмережах нашу діяльність: звертається один підрозділ, інший підрозділ".
З його слів, навчилися робити сітки й великої площі, які закривають техніку. А з початку російсько-української війни скільки в одиницях зробили маскувальних сіток – не рахують, бо передали їх вже квадратними кілометрами.
