За інформацією: Суспільне Черкаси.
Анна Куркіна. Суспільне Черкаси/Анастасія Столбова
"Через два тижні нам чоловіки сказали, щоб ми збирали речі і їхали. Тому що від нас до Ізюма було 40 кілометрів, а в Ізюм вже зайшли росіяни. Там вже була зовсім інша картина, ніж у нас. Якщо у нас було просто чутно вибухи, то там вже йшли бойові дії. Там був повний треш".
Анна Куркіна — дружина військовослужбовця, який на початку повномасштабного вторгнення добровільно став до лав ЗСУ. У 2022 році Анна із дитиною спочатку виїхали до Швеції, втім через півтора року переїхала у Черкаси та відкрила квітковий магазин.
Анна родом із міста Святогірськ Донецької області, де й познайомилась зі своїм чоловіком — він там проходив військову службу.
"Загалом на теперішній час мій чоловік служить майже сім років. Тобто спочатку він служив чотири роки за контрактом, потім вже, так би мовити, вирішив покінчити з кар'єрою військового. Почав жити цивільним життям, бо у нас народилася донечка".
Та після початку повномасштабного вторгнення чоловік Анни знову став до лав ЗСУ.
"Він кудись зателефонував, зібрав свої речі і сказав, що він йде на війну. Ми на той час жили в Донецькій області. Зараз він служить в 81 окремій аеромобільній Слобожанській бригаді на Донецькому напрямку".
Анна зі своїм чоловіком. Архів Анни
Перші два тижні вторгнення Росії Анна з донькою залишались у рідному регіоні, бо поруч були друзі та їхні діти. Чекали, що все буде добре і вони залишаться вдома.
"Через два тижні нам чоловіки сказали, щоб ми збирали речі і їхали. Тому що від нас до Ізюма було 40 кілометрів, а в Ізюм вже зайшли росіяни. Там вже була зовсім геть інша картина, ніж у нас. Якщо у нас були просто чутні вибухи, то там вже точилися бойові дії. Там був повний треш. Людей вивозили спочатку до нашого міста. Але розуміли, що це ненадовго і скоро ті люди поїдуть далі, бо, скоріш за все, що фронт наблизиться і до нашого міста".
Спочатку жінка виїхала з донькою до Львова, а потім за кордон — у Швецію, оскільки мала там подружку.
"У неї великий дім, багато дітей. Вона сказала, що всіх зможе розмістити, всім буде зручно. І тому прийняли рішення, що потрібно виїжджати".
Та долати труднощі Анні допомагало хобі — флористика, якою почала займатись ще під час декрету, шість років тому. Зі слів підприємиці, з усіма починаннями їй завжди допомагав чоловік — купував матеріали та підтримував. Анна мала мрію — відкриття квіткового бізнесу.
"Магазин ми так і не змогли відкрити, почалось повномасштабне вторгнення, і ми поїхали за кордон у Швецію. Ну, я розуміла, що там пробуду певний час, поки, можливо, як і всі ми надіялись, стабілізується якось ситуація, ми зможемо повернутися якнайшвидше, але ситуація не мінялася. Я почала думати про те, що мені потрібно якось працювати для того, щоб жити в чужій країні, заробляти кошти, якось свою дитину утримувати".
Анна зі своєю родиною. Архів Анни
Попри те, що чоловік допомагав, все ж коштів на життя не вистачало, тому Анна вирішила шукати роботу у флористиці.
"Я влаштувала дитину в дитячий садочок, і моя подруга допомогла мені створити резюме і відправити на ті вакансії флориста, які були на сайтах. На одну із вакансій мене запросили на співбесіду. Звісно, я поїхала не одна, а зі своєю подругою, вона допомогла мені побороти мовний бар'єр, і мене взяли на роботу. Тобто в мене було багато на той момент теоретичних знань, але було мало практичних знань".
За кордоном Анна з донькою пробули майже півтора року, та туга за чоловіком і рідною країною змусила повернутись назад:
"У мене був контракт підписаний на сім місяців. Тобто спочатку був період певної адаптації, потім я пропрацювала, а далі я дуже сумувала за чоловіком, він не мав можливості приїхати до нас. Я вирішила, що або я підписую контракт новий, лишаюсь там далі жити, працювати, або я повертаюся додому. Але планів жити за кордоном взагалі не було.Тому після закінчення мого контракту я повернулась в Україну".
Черкаси жінка обрала, адже їй місто надто схоже на рідний Святогірськ.
"Також тут вже були знайомі люди з мого міста, які адаптувалися вже за цей час в Черкасах. Окрім того, що тут вже були знайомі, Черкаси мені сподобались тим, що дуже схожі з моїм рідним містом, хоча наше місто було маленьке, туристичне. Тут просто дуже схожий клімат, тут теж є річка, теж є хвойні ліси, теж є можливість ходити по гриби, на природу, це дуже полюбляємо, і такий вид відпочинку, тому ми вирішили, що остаточно зупинимося в Черкасах".
Та в Черкасах із пошуком роботи виникли проблеми, адже не підходив графік.
"І просто не знаючи, що мені робити, чим зайнятися, я знайшла в Черкасах ще курси флористики. Надіялась на те, що здобуду знання, а можливо познайомлюсь з кимось із флористів або з власників квіткового, і моє питання з роботою вирішиться. І на курсах я познайомилася з Людмилою, це моя колега, співвласниця, вона теж шукала себе на той момент, пішла на ці курси, і ми просто там спочатку жартували, що ми закінчимо курси, відкриємо вдвох якийсь бізнес".
Анна Куркіна робить букет. Суспільне Черкаси/Анастасія Столбова
Та через пару місяців Анна з Людмилою все ж насмілились відкрити власний магазин:
"Ми згрупувалися і вирішили, що потрібно діяти, знайшли приміщення і почали вже якось рухатись в цьому напрямку. Квітковий ми відкрили в березні 2024 року. Але розуміли, що один маленький квітковий в новому районі, який ще не весь заселений, це не те, що може приносити великі гроші. І вирішили, що нам потрібно якось наш бізнес розвивати, можливо відкривати другу точку. Але грошей на це я не мала".
Тому Анна, як дружина військовослужбовця, вирішила написати грант на отримання коштів:
"Я спочатку не знала, що є така можливість. Це мені підказала моя мама. І ми звернулися в центр зайнятості, нам там все покроково розповіли. Сказали, що в мене є всі шанси отримати його. І підтримали мою ідею. Тому ми написали бізнес-план, захистили його не з першого, а з другого разу. Там були певні моменти, щоб замовити собі флоромат. І мати можливість продавати квіти не тільки в нашому магазині, а ще мати другу точку збуту, де ми можемо пропонувати наші букети".
Магазин Анни. Суспільне Черкаси/Анастасія Столбова
Серед вимог гранту було — найняти двох працівників, розповіла Анна:
"Основне це те, що грантові кошти ти повинен віддавати у вигляді податків за працівників, за себе. Тобто за три роки цими податками по гранту, по бізнес-плану, я маю віддати всю цю суму".
Нині Анна із колегою Людмилою планують встановити у Черкасах флоромат —вединговий апарат для продажу квітів:
"У нього є комірки з прозорими віконечками. Він обладнаний холодильним модулем. Також там є можливість ставити у вази, в які можна наливати воду і ставити квіти. Тобто в кожному віконечку можна розмістити букет, який буде стояти у воді. Його буде видно і він буде зберігатися при правильній температурі, яка потрібна квітам для того, щоб існувати певний час в гарному вигляді. Він обладнаний блоком керування.
Це щось схоже за схемою, як в МакДональдзі ми робимо замовлення. Обираємо в меню те, що нас цікавить. Натискаємо кнопочку "купити", оплачуємо через термінал. Комірка відкривається, ви отримуєте букет і забираєте його. На цьому блоці керування ми будемо додавати через додаток фотографії букета. Якщо його не повністю видно, він буде сфотканий в повному обсязі, як він виглядає в руках. І ви обираєте свій букет, читаєте його склад".
Товари у магазині. Суспільне Черкаси/Анастасія Столбова
Букети, які кластимуть у флоромат, формуватимуть у магазині. Нині для цього шукають майстра:
"Наразі тільки я один флорист і в мене є певна кількість своїх задач. Людмила теж має певну кількість своїх завдань. Іноді вона навіть може їздити на доставлення букетів. Також ми встановили програму спеціальну, яка повністю веде наш облік. А ще я у соціальних мережах поширюю наш магазин, знімаю контент".
І попри все, Анну завжди підтримує чоловік:
"Він завжди, навіть коли я чогось боюсь, сумніваюсь, він мені каже, що у тебе все вийде. І просто завжди мене вислухає, підтримує. Якщо потрібні кошти, він має можливість, він останнє віддасть, або тільки я робила те, що я хочу. Він завжди в мене вірить, так само як і я в нього вірю".
Квіти у магазині Анни. Суспільне Черкаси/Анастасія Столбова
Коли чоловіку Анни випадає змога приїхати до рідні, то завжди допомагає у квітковому магазині, додала Анна:
"Мені всі допомагають по бізнесу. Чоловік був у відпустці, він знімався в моєму контенті. Донька так само. Я її залучаю до знімання свого контенту. Вона підтримує. Звісно, вона частенько проводить час з нами на роботі. Вона також навчається робити букети".
Та Анна задоволена здійсненням своєї мрії, щоправда, не в рідному місті:
"На тому місці, де ми зараз, ми задоволені. Наразі ми в новому районі. У нас ще жодної ситуації такої не було, наприклад, щоб ми зробили букетне замовлення, а комусь не сподобалося. Наша команда невелика, ми просто рухаємося покроково, аби зарекомендувати себе якнайкраще".
