16 квітня 2025 р. 36 0
Тростянець і досі лишається одним із найпрекрасніших парків Європи, бо ж він був найбільшим захопленням і пристрастю засновника Івана Скоропадського. Ще у році 1833-му у Тростянці він почав будувати садибу із величезним парком, де були мальовничі штучні озера, гори, ущелини, а ще містки та альтанки. У своєму саду, а саме так з любов’ю називав Скоропадський своє творіння, він насаджував різні, завезені з усіх куточків світу, екзотичні кущі і дерева.
В результаті титанічної праці багатьох людей і з’явився один із найпрекрасніших парків Європи. Та окрім природи Іван Скоропадський понад усе любив музику та українську пісню. Завдячуючи йому Тростянець і став культурним центром, Скоропадський був справжнім українським патріотом.
Тут місяцями жили письменники, художники та артисти, а проживали вони ось у цьому гостьовому флігелі, всього у кількох кроках від розкішного палацу. Сьогодні його у хащах годі розглядіти. Та все ж ми зі знаним краєзнавцем Ростиславом Маляренком спробували відтворити історію.
У ганебному стані й інший, трохи більший за розміром, гостьовий флігель, який теж колись вражав своєю розкішшю і красою. Його Скоропадський будував через гостру потребу. Візитери Тростянецького парку доволі часто цікавляться і долею палацу Скоропадських у намаганні знайти хоча б його руїни.
Та на превеликий жаль, цю спадщину ми втратили назавжди. Ось на цьому місці і знаходився розкішний палац Скоропадських, від якого, на жаль, майже нічого не збереглося. Вже по його фундаменту і будували тростянецький санаторій.
І якщо два розкішні флігелі, які через понад 200 років збереглися у досить непоганому стані, то будівлі панські, то ось ця споруда слугувала для господарських цілей. Хоча вигляд вона має досить аристократичний. І це не дивно, бо ж Скоропадський до всього підходив зі смаком.
Навіть якщо мова йшла про банальну пральню. Хоча історик пан Ростислав охрестив її на свій манер.
Будівля пральні Скоропадського, яка сьогодні невпинно руйнується, є унікальною ще й тим, що лишилася єдиною на всю Україну. І як справжні дослідники минувшини спускаємося до підвалу. Тут дійсно перехоплює подих не лише від неймовірної аури, що дихає історією, а й від цікавої архітектури.
І хоча будівля пральні вже майже розсипається на порох, а ветхі дерев’яні східці вже не виконують свою пряму функцію, ми все ж не втрималися від спокуси залізти на другий поверх і ризикнули, аби зануритися в атмосферу старовини.
А тут ліричний відступ, надихнувшись атмосферою старовини, припорошеної двохсотрічним пилом. Записуємо цікаві факти із життя родини Скоропадських.
І тут за певну заслугу, що він перед дідом поставив себе трішки, як чоловік, до його подиву йому подарували поні і вділи його. У нього була неймовірна радість, коли його вділи у хлопчачі штани.
У руїнах сьогодні не лише й два флігелі та пральні Скоропадських, а й будиночок конюха та прислуги, про які ми розповімо у наступних сюжетах. Сьогодні уся ця спадщина невпинно руйнується. І замість слідувати настановам Скоропадського, берегти усе створене ним з любов’ю, ми, на жаль, не цінуємо дійсно вартісного.
А це історичний скарб, якого наші діти та онуки вже можуть не доторкнутися.
