Тепер вже колишній захисник полтавської «Ворскли» Ілля Крупський прокоментував свій перехід до харківського «Металісту 1925» та розповів про інтерес до себе з боку київського «Динамо» та донецького «Шахтаря».
Ілля Крупський
— Ілле, вітаю з новим етапом в кар’єрі й укладенням контракту з «Металістом 1925». Папери дійсно були підписані саме зараз, бо ж стільки чуток було і вас називали гравцем харківського клубу ще тиждень тому?
— Папери з «Металістом 1925» я дійсно підписав ще кілька днів тому, але саме 25 січня всі нюанси затвердили, скажімо так, тому й оголосили про укладення контракту офіційно.
— Поставмо крапку в ще одному питанні. Другу частину сезону ви гратимете вже у «Металісті 1925» чи дограватимете за «Ворсклу»?
— Другу частину сезону я буду грати за «Ворсклу» на правах оренди. Власне, я й нині з полтавською командою. У нас зараз навчально тренувальні збори у Туреччині, регіон Анталья.
— Не було спроб з боку керівництва «Ворскли» вас втримати у клубі? Мовляв, «а ми тобі зарплату піднімемо»?
— Такої пропозиції не було з однієї простої причини: «Металіст 1925» активував мою клаусулу. Рішення переходити чи залишатися приймав особисто я.
Мені «Ворскла» багато чого дала, я дякую цьому клубу, в ньому я себе зарекомендував, вже зробив собі якесь ім’я.
— Ви підписали контракт на чотири роки. Досить довготривала угода. Чому погодилися саме на такий строк і як вас мотивували представники «Металісту 1925» сказати «так» саме їм?
— Все правильно, угода розрахована на чотири роки. А як мотивували… Знаєте, «Металіст 1925» дуже амбітний проект. Я впевнений у тому, що з наступного року команда вже гратиме в УПЛ і не просто там гратиме, а буде боротися за місця в першій трійці.
Велику роль зіграло й те, що я мав бесіду з головою наглядової ради Богданом Бойком і почув від нього особисто, як він бачить майбутнє «Металісту 1925» і мене в його структурі. Він зміг мене переконати і я зрозумів, що це той клуб, де я дійсно хочу грати.
Але зізнаюсь, що рішення далося все ж нелегко, бо паралельно велися переговори з «Шахтарем». Від «гірників» була офіційна пропозиція «Ворсклі». Клуби за мене боролися. Вибір був непростим, але я впевнений, що все зробив правильно, погодившись на пропозицію саме «Металіста 1925», а не донецького клубу.
— Пробачте, але звучить трошки дивно. «Шахтар» — гранд вітчизняного футболу, а «Металіст 1925» — так, амбітний проект, але поки не більше. Можливо, ви трішки побоювалися конкуренції, бо вибороти місце в основному складі «гірників» точно складніше, аніж потрапити в обойму харківської команди?
— Ні. Повірте, чого-чого, а конкуренції я точно не боюся. Конкуренція навпаки хороша штука. Все трішки простіше: я вважаю, що у «Металісті 1925» в мене буде більше шансів спокійно розвиватись, прогресувати, ніж у «Шахтарі», й згодом потрапити до національної збірної України, а потім перебратися до якоїсь європейської команди-гранда.
— А що «Динамо»? Говорять і київський клуб виявляв до вас інтерес чи то були чутки?
— З київським клубом спілкувався мій агент, але до конкретної пропозиції справа не дійшла. «Динамо» просто цікавилося мною, не більше.
— Щодо клубів з Європи. З-за кордону взимку були пропозиції?
— Так, але не з Європи. Було запрошення від американського «Нью-Інгленд Революшн». Я їм відмовив. МЛС не зовсім зрозуміла для мене ліга. Це — по-перше. А по-друге, задалеко. В мене такий вік, 20 років, що вважаю за доцільне поки пограти в Україні чи в Європі. Власне, грати у Європі — це для мене основна ціль, пріоритет.
— А як відреагував Максимов (Юрій Максимов, головний тренер «Ворскли», — прим. ред.)? Юрій Вільйович, говорять, дещо гарячковий.
— Спокійно. Привітав та побажав успіху. Власне, саме після спільної розмови Максимова та представників «Металісту 1925» й було вирішено, що я залишаюся у полтавській команді до завершення сезону. Треба допомогти команді покращити турнірне становище.
Юрій Вільйович мені прямо сказав, що й надалі розраховує на мене, як на основного гравця, попри те, що вже укладено контракт з «Металістом 1925».
Віктор Глухенький
