Ігор Стравінський – видатний композитор ХХ століття, якого позиціонують як “російського композитора”, хоча в його творчості були не менш – а, можливо, і більш яскраві – французький та американський періоди, а більшу частину свого життя він прожив у Європі, де до нього прийшла світова слава, і США, де він знайшов дім і щастя – як у творчості, так і в особистому житті. Але при цьому досить рідко можна побачити згадку про те, що його коріння йде з України – Ігор Федорович є нащадком двох старовинних родів Запорізької Січі.
Відео дня
Нащадок Сулима-Стравинських і Холодовських
Ігор Стравінський народився 17 липня 1882 року в Оранієнбаумі під Санкт-Петербургом. Його батько, Федір Ігнатович Стравінський, походив із легендарного козацького роду, який був споріднений зі знаменитим запорізьким гетьманом Іваном Сулимою. Ця людина-легенда втекла з турецького полону, піднявши бунт і “прихопивши” з собою галеру, на якій була веслярем, разом з іншими – прикутими до неї – рабами. За цей подвиг сам Папа Римський Павло V нагородив його золотою медаллю, після чого Сулима повернувся в Україну, де брав участь у визвольному русі й загинув. За словами самого Ігоря Федоровича, до приєднання України до Росії його пращури мали прізвище Сулима-Стравінські, але потім перша його частина зникла. Відновити справедливість вдалося синові композитора, відомому швейцарсько-американському піаністу Святославу Сулимі-Стравинському. До пари батькові була й мати: Ганна Кирилівна походила з іншого, не менш відомого старовинного козацького роду Холодовських.
Київські витоки
Ранній період життя батьків композитора був пов’язаний із Києвом: тут батько, який дебютував на сцені Київського оперного театру, познайомився з матір’ю, також співачкою і піаністкою, в українській столиці вони й одружилися. У шлюбі Ганна Кирилівна залишила спроби зробити кар’єру оперної співачки і стала акомпаніатором чоловіка. Після того як батькові запропонували ангажемент у Маріїнському театрі, сім’я виїхала з України.
Учень Римського-Корсакова
Музики батьки навчали сина з раннього дитинства – йому найняли вчительку, яка займалася з ним грою на фортепіано. Але це стосувалося техніки виконання, що ж до мистецтва композиції, то тут першим учителем Стравінського був Микола Андрійович Римський-Корсаков, з яким його познайомив син композитора, Володимир, – з ним Ігор Федорович навчався на юридичному факультеті університету. Розуміючи, що для консерваторії з його нестандартною музикою Стравінський не підійде, Римський-Корсаков почав – причому абсолютно безкоштовно – давати юнакові приватні уроки композиції. Один із перших творів Ігоря Федоровича “Фавн і пастушка” – з подачі все того ж Римського-Корсакова виконав придворний оркестр, де його почув далекий родич Стравінського, Сергій Дягілєв. Він вирішив залучити композитора до своїх “Російських сезонів” у Парижі, куди і вирушив композитор.
Перші балети: успіх і скандал
Роботу з Дягілєвим Стравінський розпочав з аранжувань музики до вже наявних вистав, а коли композитор Олександр Лядов не зміг вчасно закінчити роботу над балетом “Жар-птиця”, цю роботу передали Ігорю Федоровичу. Вистава мала грандіозний успіх, а Стравінський відразу злетів на музичний Олімп. Такий самий захват у публіки викликав наступний балет композитора – “Петрушка”, а ось “Весну священну” глядачі зустріли, як то кажуть, у багнети. За спогадами сучасників, вони збожеволіли: кричали, свистіли, обзивали автора і танцюристів останніми словами, а критики взагалі назвали постановку “Весною скандальною”. Не сумував у ситуації, що склалася, тільки Дягілєв, називаючи те, що відбувається, “справжньою перемогою”. Як виявилося, він мав рацію – нова постановка “Весни священної” викликала справжній фурор.
“Коко Шанель та Ігор Стравінський”
Цей період у житті композитора тісно пов’язаний з ім’ям іншої зірки – знаменитої Коко Шанель. Дізнавшись, що композитор і його сім’я дуже обмежені в коштах, засновниця модного дому Chanel поселила їх на своїй віллі під Парижем, де вони протягом двох років прожили на повному забезпеченні. При цьому вона допомагала Ігорю Федоровичу, оплачуючи його виступи, а коли Стравінські з’їхали, понад десять років надсилала їм гроші на життя. Деякі біографи Шанель припускають, що у Коко, можливо, був роман з музикантом, хоча доказів, яким можна було б повірити, у них немає – тільки припущення. Утім, це не завадило письменникові Крісу Грінхалу напирати роман “Коко та Ігор”, а Яну Кунену зняти на його основі художній фільм “Коко Шанель та Ігор Стравінський”, який закривав Каннський кінофестиваль у 2009 році. Утім, можливо, що чутки про роман були правдою. Кохання завжди стає джерелом натхнення: Коко Шанель разом із парфумером Ернестом Бо “вигадала” свій знаменитий аромат Chanel №5, а в Стравінського в цей період відкрилося друге творче дихання: він написав кілька нових балетів – “Пульчинелла”, “Аполлон Мусагет”, “Орфей”, “Поцілунок феї” – та почав складати духовну музику.
За новим життям – у США
1939 рік став дуже складним для Стравінського: на тлі атмосфери, що згущувалася в Європі – пов’язаної з поширенням фашизму, – його переслідували особисті трагедії: спочатку померла його мати, а потім дружина – випускниця Київського інституту шляхетних дівчат Катерина Носенко, з якою він одружився ще 1906 року. У Європі Ігоря Федоровича вже нічого не тримало, а його багаторічна коханка Віра Судейкіна, яка пішла від чоловіка до Стравінського, готова була їхати по нього на край світу – для нового життя вони обрали США.
За океаном Стравінський, у якого не виникло проблем з отриманням громадянства і не було мовного бар’єру, оскільки він вільно володів англійською, прожив усе життя. Він багато працював, хоча далеко не всім – як колись у Парижі – його творчість подобалася. Так, 1944 року спалахнув скандал через зроблене ним аранжування американського гімну, який влада Бостона назвала “спотворенням національного символу”. Композитор тоді відбувся “суворим попередженням” і більше за такі твори не брався. Тим паче, що роботи вистачало – Стравінський складав музику в найрізноманітніших стилях, до того ж часто виступав як диригент і багато гастролював. У 1962 році композитор навіть побував у Радянському Союзі, де зустрівся з Микитою Хрущовим. Ігор Федорович мав приголомшливу працездатність – до кінця життя, навіть у похилому віці, він працював від 10 до 18 годин на день: зранку писав музику, після обіду – аранжував і оркестрував її.
Пам’ять на Землі і в космосі
Ігор Стравінський пішов із життя 6 квітня 1971 року в Нью-Йорку, на 88 році життя, причиною смерті стала серцева недостатність. Його друга дружина Віра пережила його на дев’ять років, вони обидва поховані у Венеції на острові Сан-Мікеле.
Композитора пам’ятають як на Землі, так і на небі. Об’єкти, названі його ім’ям, є у Швейцарії (алея в Лозанні), Нідерландах (вулиця в Амстердамі), Франції (фонтан у Парижі). На батьківщині його батька – на Волині – працює музей композитора, а в самому центрі Києва, на вулиці Лютеранській, на одному з будинків, який колись належав сім’ї першої дружини композитора, встановлено меморіальну дошку Ігорю Стравінському – він часто зупинявся в цьому будинку під час приїздів до української столиці. Його ім’я також має астероїд № 4 382 і кратер на Сатурні, а на дисках космічних кораблів “Вояджер”, які летять за межі нашого Всесвіту, записано, зокрема, і його музику – можливо, коли-небудь її почують представники позаземних цивілізацій.
