I Have A Dream. Кожний українець зараз має одну єдину спільну мрію, яка втілена у всім відомих картинках, де палає спаська вежа кремля і собор василія блаженного, а на красній площі в болоті квакають жаби. Утім шлях до здійснення цієї, такої пристрасно бажаної мрії, у кожного може відрізнятися, у мене картина цього шляху почала формуватися у моїх мріях після одного сну. А мені власне наснилося, що одного дня наші молоді й чудові українські айтівці зробили два феноменальні наукові відкриття.
Перше з них полягало у тому, що вони винайшли такий засіб РЕБ, який може робити «локаційно втраченими» не лише шахеди, а й будь-які ракети, включно з крилатими, балістичними і усілякими орєшниками, будь-які каби, а також і будь-які артилерійські снаряди. Таким чином жодний ворожий засіб ураження вже не міг перетнути визначеної лінії у просторі і завдати будь-якої шкоди будь-якому об’єктові чи людині на території України. Це була потужна електронна стіна, яку жодним чином і жодними засобами не міг пробити ворог.
Друге відкриття наших геніальних молодих науковців полягало у винаході справжньої «Wunderwaffe» – надпотужної лазерної зброї, яка діє не лише у межах прямої видимості, а зі швидкістю світла може дістатися у будь-який куточок Землі і завдати ураження неймовірної сили.
А це все означало, що Кацапія повністю програла війну з Україною. Після оголошення урядом України про наявність такої зброї, для підтвердження цієї наявності було за декілька секунд на лінії зіткнення показово знищено сто тисяч російських окупантів, після чого решта пів мільйона загарбників, зрозумівши у чому суть, панічно побігла у бік своїх рідних боліт.
А що у цей час коїться в Москві? Второпавши, що насправді сталося, якісь там «пострадавшиє від західних санкцій олігархи», «вежі кремля» чи «харошиє рускіє» в особі усіляких яшиних-карамурз-навальних роблять миттєвий переворот у кремлі, розстрілюють путіна-патрушева-герасимова-шойгу, всю решта злочинну кліку і звертаються до світу зі заявою про «повалення диктатури одного чи декількох божевільних» і клянуться у тому, що Росія вже «навіки стає на шлях демократії».
Але Україні це вже анітрішечки не цікаво, бо вона повинна виконати три найважливіші для себе завдання поточного моменту: 1) демілітаризація-денацифікація рашизму, 2) покарання воєнних злочинців, 3) отримання від злочинного агресора матеріальної і моральної компенсації за всі його злочини.
Щодо демілітаризації, новому російському урядові ставиться вимога повного роззброєння і розформування армії РФ, внутрішніх військ, прикордонних військ, росгвардії, усіх інших силових структур, окрім поліції. Залишається лише одна поліція з мінімальними засобами для дотримання порядку у вкрай нестабільній країні. Визначаються конкретні терміни повного знищення усієї наявної у Росії конвенційної і ядерної зброї. Україна може у цьому плані поділитися своїм досвідом розпилювання на брухт стратегічних бомбардувальників і крилатих ракет, який вона набула у 1990-х роках. Для полегшення завдання демілітаризації Україна проводить показове знищення своєю надпотужною лазерною зброєю за декілька секунд, наприклад, найбільшого виробника російської військової техніки – Уралвагонзаводу.
Щодо денацифікації, то в самій Кацапії Україна не має намірів цього робити, бо це дурного робота, і горбатого навіть могила не виправить. Цим займатимуться «друзі Росії» з усього світу: годуватимуть бідних мешканців боліт «ніжками Буша», чи то «ніжками Трампа», перевиховуватимуть агітаційними фільмами, залучатимуть до навчальних програм з «расчєлавєчіванія наоборот» та бавитимуться іншими пустопорожніми забавками, утім «для галочки» це все ж треба буде робити.
Справжньою денацифікацією Україна займатиметься на своїй території, і це буде виглядати приблизно так. Майже мільйонна українська армія, для якої на фронті наразі вже не буде чим займатися, вводиться в усі міста та інші важливі населенні пункти – більшою мірою на Півдні і Сході, меншою в Центрі і на Заході, а українські активісти, кожний у своїх населених пунктах чи районах міст визначатимуть антиукраїнськи налаштованих ватників, які завше і всюди зневажали українську державу, українську мову, українські цінності, «ждалі путіна» і т. п. А наші геніальні айтівці завдяки новітнім технологіям за якусь соту частку секунди виявлять усі дописи в соцмережах, телефонні розмови і таке інше мільйонів громадян України, навіть якщо ця інформація колись була знищена.
Є один чудовий випадок, з якого варто брати приклад, і цього разу це вже не сон і не мрія, а відео, яке бачили багато людей. Після нападу ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року і вбивства понад тисячі невинних мирних мешканців ізраїльські поліціянт і поліціянтка заходять до маєтку палестинки в одному з ізраїльських міст, демонструють їй її дописи у соцмережах, де вона вихваляла цей звірячий напад і дуже чемно оголошують про те, що вона зі свого багатого, як видно з відео, маєтку відтепер змушена буде переселитися у майже повністю зруйнований сектор Гази, де немає ані води, ані світла, ані нічого. Палестинка істерично верещить, але це абсолютно не допомагає.
Ось приблизно такою має бути схема – ні – не видворення, не депортації, а репатріації українського «рускава міра» до своєї омріяної духовної батьківщини боліт. Це буде дуже людяним і гуманним актом, адже як приємно робити людей щасливими, коли здійснюються їхні мрії, бо на болотах для них вже не буде ані ненависної «телячої мови», ані вулиць Бандери, Петлюри і Грушевського, ані пам’ятників цим діячам. Натомість буде мила їхньому вухові кацапська говірка й милі їхньому окові вулиці і пам’ятники Петру I, Леніну, Сталіну, або можливо навіть і Путіну.
І ці репатрійовані зовсім не будуть лише етнічні росіяни, цей акт не матиме навіть жодного натяку на якусь етнічну чистку, бо існують в Україні ще тисячі чи навіть десятки тисяч, а може й набагато більше антиукраїнських неросіян: медведчуків, бойків, шаріїв, поваліїв, захарченків, рабиновичів, бужанських, дубінських, шуфричів, діордіців і т. д. і т. п. Зараз, навіть коли кацапи нелюдськи мордують Україну, знищуючи і вбиваючи все, що можна знищити і вбити, купа ватників спокійно сидить собі у Верховній Раді, а їхній ватажок банди Бойко не боїться вимахуватися антиукраїнськими заявами. Чому? Бо за їхніми спинами поки що – «вілікая расія» і «вілікій путін». А коли вже не буде ані першого, ані другого, дати собі раду з ватниками українській державі буде досить легко, тим більше, що майже мільйонна армія захисників України буде введена туди, де цих ватників найбільше.
Якою ж має бути кількість ощасливлених гуманітарною програмою «Валіза-Двірець-Болота», питання не зовсім просте, але цілком до снаги українській державі. По Другій світовій війні майже 15 мільйонів німців було депортовано зі Східної Європи до свого «фатерлянду», і в ході цієї депортації, етнічних чисток, гонінь, знущань і використання німців як рабів, їх загинуло близько пів мільйона) Причому це були мирні німці, які навіть 1933 року не були причетними до приходу до влади Гітлера, бо жили за кордонами Німеччини, вони жодним чином не були причетні й до жодних злочинів своїх земляків-нацистів, можливо більшість із них були мирними добрими сусідами тих народів, де проживали, але вони були німцями. І це була відплата європейців цим невинним німцям за злочини нацистської Німеччини. І ніхто навіть не здогадався засудити ці жахливі діяння месників і досі їх не засуджує.
Звісно, що Україна гуманна держава, не те, що ті кровожерливі європейці, і робити таких жахіть не буде, нікого не будуть вбивати, катувати, знущатися і перетворювати на рабів. Просто мирно, чемно і комфортно до омріяного болотного «фатерлянду» буде репатрійовано не 15 мільйонів, а, скажімо, 4-5 мільйонів відвертих ватників, антиукраїнська діяльність яких буде підтверджена розслідуванням українських активістів і судових органів. Позаяк це питання доволі дражливе, Верховна Рада прискіпливо розгляне законопроєкт про дозвіл тим громадянам, які опинилися на тимчасово окупованих територіях чи навіть були вивезені в Росію, залишитися в Україні чи повернутися в Україну. Це, звісно, будуть учасники партизанського руху, або ті громадяни, родичі яких служили в ЗСУ, та, можливо, інші категорії громадян, визначені законом. Те саме стосуватиметься і мешканців неокупованих територій, здебільшого тих великих південно-східних міст, самі розуміємо яких, але і в Наддніпрянщині, і на заході України буде також проведена відповідна репатріаційна робота, бо й у центрі Києва бігають молоді скоробагатьки, топчуть український прапор і кричать: «Я рускій!».
Український досвід денацифікації-дерашизації зможуть використати також країни Балтії, Казахстан, а може й інші країни, які з цим «рускім міром» мають великі проблеми. Це буде зовсім не помста, а просто запобіжний захід, бо невідомо, у який бік поверне колесо історії, скажімо, через 50 чи 100 років, коли черговому путіну заманеться знову «захищати рускій мір» за межами Росії, а захищати вже не буде кого. І «ліґіндарний Сівастопаль, непріступний для врагоф» вже не буде містом «рускіх марякоф», а «ат Данєцка да крємля» це вже не буде «руская зімля».
Наступне завдання переможної України над переможеною Кацапією буде покарання воєнних злочинців. Питання наче не надто складне. Наші круті айтівці матимуть докладні дані усіх осіб, які спричинили цю жорстоку загарбницьку війну і усіх осіб, які безпосередньо здійснювали вже понад сто сімдесят тисяч воєнних злочинів на території України, та навіть і зараз є достатньо таких даних. Зі своїми злочинцями розібратися буде простіше, бо вони і так майже всі відомі.
Окрім рядових колаборантів і зрадників, які підривали автівки наших захисників і давали координати наших об’єктів рашистам, треба буде притягнути до українського суду всю опезежопну політичну компанію, а також тих злочинних громадян України, які на той момент перебуватимуть поза її межами чи на колишніх окупованих територіях, усіх януковичів-азарових-захарченків-сальдів-балицьких-пушиліних-пасічників і т. п. Конче не треба забувати також і про шаріїв і коцаб, які заховалися по іспаніях і америках. Що ж до кацапських злочинців, то їх має судити Міжнародний кримінальний суд, але для цього треба буде в Гаазі збудувати бараки для утримання десятків, якщо не сотень тисяч таких злочинців.
Вочевидь найскладнішою проблемою повоєнного часу буде вибити зі злочинної Кацапії матеріальну компенсацію за усі її пекельні й нелюдські діяння в Україні. Сума повинна бути двадцять трильйонів доларів США. Чому така сума, коли експерти оцінюють збитки, завдані Україні, в межах одного трильйона? По-перше, жодна сума не компенсує тих страшних жахіть, скоєних нелюдами в Україні, які волають про помсту до неба, а по-друге, Україна, маючи таку чудову зброю, яка зможе знищити всіх і вся, не зазнаючи зворотних дій у стосунку до себе, диктуватиме світові свої умови.
Звісно, що Росія буде неспроможна заплатити зразу навіть і якоїсь малої частини такої суми, утім вона має своїх заокеанських і доокеанських покровителів, які оформлять їй кредит у 20 трлн. баксів, і вона його виплачуватиме їм впродовж 50 років, а для поточної виплати грошей Україні тут і 415 мільярдів Маска знадобляться, і інших «друзів путіна», які мають у світі величезні гроші. Та й заморожені російські активи а також вклади російських олігархів на Заході, які будуть до копієчки виявлені нашими айтівцями, все разом приблизно близько півтора мільярда, можуть становити перший внесок виплат цих репарацій Україні.
Але й решта коштів треба буте вибити з колективного Заходу дуже швидко, не розтягуючи цей процес навіть на тижні, бажано «одним кліком мишки». Треба розплачуватися відвертим ватникам на Заході і тим нерішучим політикам, які хотіли, аби і вівці були цілі, і вовки ситі, підтримуючи Україну абияк, щоб занадто не роздратувати путіна, а тимчасом гинули тисячі й тисячі українців і руйнувалися їхні міста і села. Звісно, що колективний Захід буде грати вар’ята чи клеїти дурника, незважаючи на те, що сума 20 трлн доларів – не бозна яка величезна сума, всього якихось 18% від річного світового ВВП.
А Україна матиме один чудовий спосіб змусити колективний Захід швидко чухатися і платити за злочинну Кацапію. Береться якесь невелике місто, скажімо, той самий Курськ чи Білгород і оголошується, що його мешканці мають залишити це місто за 48 годин. Україна все робитиме гуманно, соціальні служби цього міста та й сусіди також мають конче подбати про літніх чи неповносправних самотніх людей, які не повинні залишатися у своїх помешканнях. І ось, коли вибіжить вказаний термін, і всі мешканці залишать це місто, за декілька секунд воно знищується, і від нього не залишається буквально нічого. А де ж подінуться його мешканці? Правильно, вони прямуватимуть до Європи. За прикладом цього міста Україна може так дуже швидко вчинити з усіма іншими містами та населеними пунктами європейської частини Росії, і таким чином Європа дуже швидко отримає 100 мільйонів «високоморальних», «працьовитих» і «непитущих» біженців.
Двадцять мільйонів кацапів спокійно зможе прихистити на своїх рівнинах Паннонії дружня Угорщина, стільки ж братська Словаччина, десять мільйонів зможуть прихистити у своїх сільських обійстях польські фермери, які висипали з вагонів українське зерно і кликали путіна навести у них порядок, своїм же треба допомагати, десять мільйонів кацапів залюбки зустрінуть ватники АДН і Сари Ваґенкнехт у своїх землях Тюрингії і Бранденбурзі, ну і так само пропорційно до прорашистських симпатій і решта біженців з боліт знайдуть прихисток в інших країнах Європи, а може й Америки. Звісно, що такий варіант Захід не влаштовуватиме, тому Україна швидко, «одним кліком мишки» на рахунок НБУ отримує свої законні 20 трлн доларів.
Отримавши ці гроші, Україна мізкуватиме над тим, що з ними робити. Окрім виплат усім, хто потерпів від рашистської агресії та родичам загиблих, решта грошей піде на відновлення і розвиток української економіки. Але перед цим треба буде зробити ряд радикальних реформ. Хто буде керувати країною після повоєнних виборів, яка політична сила і президент, ми не знаємо, утім пропоновані реформи мають бути чітко запроваджені.
Отож, по-перше: звільняються зі своїх посад всі до одного (!) судді, прокурори, митники, поліцянти. На їхнє місце запрошуються молоді спеціалісти відповідних галузей із найбільш дружніх до України держав: Естонії, Латвії, Литви, Фінляндії, Швеції, Норвегії, Британії, Канади, Японії, Австралії, можна навіть трохи зі США, Франції, Німеччини і т. д. Всі вони проходять дуже прискіпливу перевірку і отримують найбільшу у світі зарплатню. Також і в кожний з державних органів центрального і місцевого рівнів як куратори запрошуються ті ж самі молоді супер кваліфіковані іноземці. Таким чином повторюється більш, аніж тисячолітній досвід «покликання варягів» в Україну: «Земля наша велика і щедра, а порядку в ній немає. Ідіть-но княжити і володіти нами». Ну, звісно, володіти не треба, а княжити навіть дуже потрібно.
І тут починається реальна боротьба зі знаменитою українською корупцією. Завдяки тим самим новітнім ІТ-технологіям виявляються всі корупціонери та їхні корупційні діяння, іноземні слідчі прискіпливо проводять розслідування. Звісно, що в нас корупціонерів чи не половина країни. Тому після винесення вироків, аби не перевантажувати пенітенціарної системи, засуджені корупціонери скеровуються у спеціальні трудові табори, де вони займатимуться розміновуванням колишніх окупованих територій і їхньою розчисткою від ущент зруйнованих рашистами будівель та інфраструктури, а роботи там буде непочатий край.
Звісно, що доволі велика сума репарацій піде на відбудову зруйнованої української економіки та розвиток нових галузей промисловості за найновішими технологіями. Зважаючи на одні з найвищих у світі на той час зарплат, величезна частина українських біженців повертається в Україну, аби будувати свою нову, економічно потужну державу, вільну і демократичну…
Сни є снами, а мрії мріями, утім, щось а може й значна частина з того, про що ми всі зараз так сильно мріємо, колись таки здійсниться, можливо тоді, коли нас вже не буде, а можливо, що й це покоління ще побачить щось насправді радісне і за свого життя…
