За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Портрет військовослужбовця Руслана Лучака, 20 квітня 2026 року, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
За його словами, Руслан був сміливим та любив Батьківщину.
"Любив техніку, машини ремонтував. По механіці все умів", — пригадав Іван Реб'юк.
Товариш воїна Валерій Скубеник розповів, Руслан був добрим та товариським.
"Руслан на городі мені допомагав. Був гарним майстром: зварювальником і механіком. У мене скутер є, то він ремонтував постійно. Але він гроші не брав за це", — пояснив Валерій Скубеник.
Прощання із захисником України Русланом Лучаком, 20 квітня 2026 року, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
За словами Івана Реб’юка, на строковій службі Руслан був водієм. Коли почалася війна, його мобілізували. Спочатку чоловік служив на Харківському напрямку, згодом – на Донеччині.
"Останні місяці він був на Донецькому напрямку. Евакуювали поранених, "двохсотих" вивозили, загиблих хлопців. Він не одне життя врятував", — пригадав Іван Реб'юк.
У військового залишилися мати, дружина та син.
Поховали Руслана Лучака на Алеї Слави, що на кладовищі у мікрорайоні Ракове.
