Стеллу Адлер називають найвизначнішою особистістю на американській сцені ХХ століття. З театром пов’язані майже 87 (!) років її життя, протягом якого вона зробила кар’єру не лише актриси, а й режисерки та викладачки – засновниці власного акторського методу. Ставши єдиною жінкою-теоретиком театральної режисури, Адлер прославилася у сфері, де завжди панували – і зараз панують – лише чоловіки. Серед її учнів – видатні актори та режисери: Марлон Брандо, Роберт де Ніро, Воррен Бітті, Елейн Стрітч, Марк Руффало, Джон Ріттер, Харві Кейтель, Кендіс Берген та багато інших.
Відео дня
Дитинство на театральних підмостках
Стелла Адлер народилася 10 лютого 1901 року в Нью-Йорку в одній із найвідоміших театральних сімей США. Її мати Сара успішно поєднувала кар’єру актриси та роботу менеджера, а батько Джейкоб Адлер був знаменитим трагіком, який на рубежі століть емігрував до Америки з Одеси. П’ятеро братів та сестер Стелли теж обрали акторську професію, всього ж у різних театрах Нью-Йорка працювало п’ятнадцять її родичів. Вперше на сцену Стелла вийшла, коли їй було лише чотири роки: разом із батьком вона грала у виставі “Розбиті серця”. З того часу вона постійно працювала в театрі, граючи ролі дівчаток і хлопчиків у перекладених на ідиш класичних п’єсах Шекспіра, Ібсена, Толстого. Вищу освіту Адлер здобула в університеті Нью-Йорка, після чого навчалася акторської майстерності в колишніх акторів Московського художнього театру Марії Успенської та Річарда Болеславського.
Від єврейських театрів до бродвейських постановок
У вісімнадцять років Стелла вирушила до Лондона, де протягом року грала на сцені, але, незважаючи на супутній їй успіх, таки вирішила повернутися до Нью-Йорка. У США протягом десяти років Адлер зіграла більш ніж у сотні вистав у єврейських театрах, що зробило її надзвичайно популярною серед публіки, яка говорить на ідиш. Але Стеллі хотілося ширшого визнання, якого вона змогла досягти, дебютувавши на Бродвеї у спектаклі Карела Чапека “Світ, у якому ми живемо”. Незабаром після цього актриса приєдналася до театральної лабораторії Group Theatre, заснованої Лі Страсбергом, Шеріл Кроуфорд та Гарольдом Клерманом, який став другим чоловіком Адлер. Група сповідувала натуралістичний підхід до акторської гри, вважаючи, що актор повинен повністю вживатись в образ свого персонажа та обставини, в яких він існує.
“Ви вбиваєте театр!”
У 1934 році Адлер вирушила в Париж, де протягом п’яти тижнів пройшла курс інтенсивного навчання у видатного театрального теоретика і практика Костянтина Станіславського, ставши єдиною американською актрисою, яка отримала право називатися його ученицею. Згідно з сімейною легендою, їхнє знайомство почалося з претензій, які самовпевнена американка висунула метру. “Змушуючи акторів у буквальному значенні слова жити на сцені, ви вбиваєте театр!” – заявила Стелла, на що Станіславський відповів, що вона, мабуть, просто не дуже добре розібралася в його системі, і вирішив розтлумачити їй її самостійно. Повернувшись до Нью-Йорка, Адлер почала навчати акторів Group Theatre його методу, і чим довше вона це робила, тим більше розуміла, що знає, як його змінити та вдосконалити.
Кілька років у Голлівуді
Незважаючи на те що в Group Theatre до Адлер ставилися з повагою, їй не були близькі ні театральна політика колективу (натуралізм, який був основою роботи над роллю, не відповідав її уявленням про театральний метод), ні атмосфера, що панує в колективі. Вирішивши змінити своє життя, 1937 року вона вирушила до Лос-Анджелеса. У Голлівуді Адлер шість років пропрацювала продюсеркою на студії Metro-Goldwin-Mayer і – під зміненим прізвищем Ардлер – знімалася у фільмах, найвідоміші з яких – “Кохання на тості” та “Тінь худої людини”. Паралельно вона працювала в театрах Лондона та Нью-Йорка, граючи у виставах та режисуючи їх.
Викладацька діяльність
Також у цей час Адлер повернулася до викладання, яке розпочала ще у Group Theatre. Вона почала працювати з учнями в Новій школі соціальних досліджень Ервіна Піскатора, а потім, на початку 40-х років, започаткувала власну творчу майстерню для молодих акторів, в якій вони могли і вчитися, і грати на сцені. Об’єднавши всі знання, які вона отримала, працюючи в єврейських театрах, на Бродвеї, Group Theatre, Голлівуді та під час навчання у Станіславського, Адлер розробила власну творчу методику, з якою і увійшла в історію світового театру. У театральній студії Стелли Адлер (нині – Stella Adler Academy of Acting & Theatre Los-Angeles) викладали акторську майстерність, сценічну мову та рух, мистецтво гриму, а також проводили семінари з аналізу драматургії, постановки мізансцен, історії та теорії театру. Учні Адлер отримували професійний досвід, виконуючи сцени з вистав перед запрошеними глядачами. І вони, навіть ставши світовими знаменитостями, все одно час від часу поверталися до свого педагога, щоб отримати в неї нову ідею або отримати необхідну їм пораду.
Творчий метод Адлер
Техніка роботи актора над роллю, розроблена Стеллою Адлер, заснована на системі Станіславського та його мистецтві переживання. Але суть методу самої Адлер полягає в тому, що вона пропонувала акторам фіксуватися не на власному досвіді, використовуючи як матеріал для роботи над роллю свої переживання, що, на її погляд, могло бути надмірно болючим і морально травматичним, а на уяві і фантазії, що, як вона вважала, дає набагато більший простір. Не меншу увагу приділяла Адлер і освіті акторів: на її погляд, вона має бути достатньою для того, щоб вони могли – з великою повагою до драматурга – аналізувати п’єсу, над якою працюють. Наполягала вона і на спостережливості, яку повинен розвивати в собі актор, помічаючи найдрібніші деталі в навколишньому світі – вона допоможе йому в роботі над образом. Техніка Адлер також була заснована на здатності отримувати правильні деталі з тексту п’єси, а також самопочуття самого виконавця. Хвороба чи біль, як вона вважала, можуть негативно вплинути на виступ, тож актор має стежити за своїм здоров’ям. Вона категорично заперечувала будь-яке – як фізичне, так і емоційне – насильство актора над собою.
Стелла Адлер померла від серцевого нападу в Лос-Анжелесі у грудні 1992 року у віці 91 року, переживши всіх своїх братів і сестер, і була похована на кладовищі Маунт-Кармель у Нью-Йорку.
