Туреччина лідирує серед трудових мігрантів в Україну
Заступник директора Інституту демографії прокоментував дані про лідерство Туреччини за кількістю мігрантів в Україні
Згідно з державними реєстрами, найбільша кількість офіційних трудових мігрантів приїжджає до України не з бідних регіонів світу, а з цілком стабільної та економічно розвиненої Туреччини. Як інформує «Главком», про це в інтерв’ю tsn.ua розповів заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Олександр Гладун.
Олександр Гладун відверто визнає, що з погляду класичної економічної демографії лідерство Туреччини в українських реєстрах працевлаштування важко піддається логічному поясненню. Зазвичай головним рушієм трудової міграції у світі є суттєва різниця в рівні життя та доходах між країною-донором та країною, яка приймає робочу силу.
Та зараз цей залізний закон міграції чомусь не спрацьовує.
«Мені особисто цю статистичну тенденцію доволі важко пояснити з чисто наукового погляду. Рівень життя в сучасній Туреччині, ну скажімо так, щонайменше не нижчий, ніж в Україні. І чому саме турецькі громадяни у такій кількості їдуть працювати до нас – однозначно сказати складно. Наприклад, можна легко і логічно пояснити, чому до України їдуть на заробітки люди з окремих азійських регіонів, зокрема з тієї ж Індії чи Бангладеш. Там базовий рівень життя об’єктивно є значно нижчим, ніж у нас, тому для них це фінансово виправдано. А от чому лідером є Туреччина – це справжня загадка», – зазначив він.
Утім, науковець висловлює цілком реалістичну прагматичну гіпотезу. Найімовірніше, зазначає демограф, ідеться не про стихійний потік індивідуальних турецьких заробітчан, а про велику корпоративну міграцію. Великі турецькі будівельні, інфраструктурні чи логістичні підприємства, які роками успішно працюють в Україні та виконують масштабні підрядні роботи, просто цілеспрямовано залучають для виконання складних специфічних завдань власних, перевірених громадян.
Інша, значно глибша проблема українського ринку праці полягає в тому, що державні органи бачать ситуацію виключно крізь призму виданих папірців. Наразі жодне відомство в Україні не здатне назвати точну цифру – скільки саме іноземців реально проживає і працює в країні за так званим «накопиченим підсумком» за останні роки.
Система фіксує лише сам факт видавання дозволу на роботу, але повністю втрачає людину з поля зору після цього.
Нагадаємо, трудова міграція була в Україні і до повномасштабної війни, є зараз і буде після її завершення. Про це в інтерв’ю «Главкому» заявила голова Державної міграційної служби Наталія Науменко, коментуючи дискусії навколо залучення іноземних працівників.
Як повідомлялося, українське суспільство часто насторожено ставиться до трудових мігрантів, адже коли в невеликих громадах з’являються великі групи людей, які не знають мови, не орієнтуються в місцевих правилах і мають інші культурні звички, то це викликає нерозуміння та тривогу серед місцевих жителів.
Зокрема, голова Державної міграційної служби Наталія Науменко в інтерв’ю «Главкому» розповіла, що досить обережно і з застереженням ставиться до громадян Бангладешу і вбачає в них ризики для української міграційної служби. Науменко пояснює це тим, що Бангладеш – це перенаселена бідна країна, «державна політика якої – виштовхувати власних громадян за кордон».
ㅤ
Джерело
