На цій світлині – парк розваг на схилах гори Лева на початку XX століття. Детальніше про гору Лева можна почитати ось тут, а власне справжній Луна-парк європейського штибу на Пісковій горі, яку нині частіше називають горою Лева, започаткували 1908 року, а 1912 року розбудували за проєктом англійських архітекторів Томаса Мак-Довела і Артура Леверака. Це місце напередодні Першої світової війни стало одним із найпопулярніших і найпрестижніших місць відпочинку львів’ян, бо окрім мальовничого краєвиду у бік Підзамча, тут була ціла імперія розваг: розкішний триповерховий ресторан із гарними інтер’єрами, великий відкритий майданчик для святкових заходів, музики й танців, різноманітні атракціони, зокрема екзотичні павільйони, оригінальні вистави на кшталт театру бліх. Тут працювали каруселі, гойдалки, стрільбища, павільйони зі солодощами, кіоски з напоями, фотографічний павільйон, майданчики для занять гімнастикою, дитячі ігрові майданчики, місця для пікніків. Взимку схили гори використовували для катання на лижах, санчатах, зимових спортивних змагань. По Першій світовій війні з переліченого майже нічого не залишилось, і пальму першості в царині міських розваг перехопив Стрийський парк. Нині на вершині гори Лева обладнаний оглядовий майданчик, а власне біля північного схилу гори, зображеного на світлині, цьогоріч обладнали сучасний спортивний майданчик з тренажерами для реабілітації українських героїв.
Ця світлина була зроблена до 1906 року, коли спорудили другу південну вежу церкви Архистратига Михаїла, цей храм бачимо на задньому плані на тлі Замкової гори ще з однією вежею. На розі сучасної вулиці Винниченка і Личаківської при оборонному мурі Бернардинського собору бачимо будівлю Бернардинської пожежної стражниці, розібрану у 1920-1930-х роках. На крайньому будинку праворуч у стилі історизму, який донині не зберігся, видно напис «Готель Краківський», це наріжний будинок вулиць Івана Франка (колишня Панська) і Пекарської. На місці цього будинку 1894 року постав один із найрозкішніших готелів Львова «Метрополь», де нині розміщено ряд закладів. Усі решта будинки, які ми бачимо на світлині, дійшли до нашого часу майже без змін. На передньому плані – не існуюча нині криниця, утім скверик за нею у затінку дерев із лавками виглядає точнісінько так само, як і сьогодні. Ліворуч від нього нині розташована кінцева зупинка трамваїв № 3 і № 8, а на світлині трамвайних колій ще не видно, вони були тут прокладені на декілька років пізніше.
Це площа Святого Теодора в часі Першої світової війни. Крайній будинок праворуч (№ 11) у стилі історизму з елементами сецесії дійшов до нас практично без змін, він стоїть на розі з вулицею Вугільною, де розташована синагога «Хадашим», якої на світлині не видно. Між будинком № 11 і наступним – пусте місце, лише у 1990-х роках тут звели будівлю, яка закрила цю прогалину. Усі будинки ліворуч на східному боці площі донині залишилися майже без змін. На світлині бачимо дерев’яні бараки Міської народної кухні, де під час війни харчувалися діти здебільшого з незаможних родин. Через безробіття, дорожнечу і нестачу харчів за ініціативою президента міста Тадеуша Рутовського було створено мережу міських дешевих кухонь, і не випадково одну з них – дитячу – облаштували на площі Святого Теодора, в густозаселеному районі, де мешкали дрібні ремісники й торгівці, і де було багато малозабезпечених родин. Харчі для дитячих обідів: зупи, каші, картопляні страви, хліб, чай, кавовий сурогат закуповували львівський магістрат, міські доброчинні фонди, приватні благодійники, різноманітні доброчинні товариства. Це була типова європейська харитативна діяльність, яка допомагала виживати дітям і загалом незаможним громадянам Львова в часі воєнного лихоліття.
Це площа Князя Ярослава Осмомисла, від 1840 року і до часів СРСР вона мала назву площа Краківська і тут розташовувався найпопулярніший львівський базар, який в народі називали Кракідали. Бятярська пісенька розповідає:
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google Додати
На Краківськім пляцу продавала крупи,
Як не мала решти, до давала…мешти (а не те, що ви подумали).
На світлині кінця XIX століття жоден із будинків ліворуч за торгівельними ятками до наших часів не зберігся, окрім наріжного з вулицею Богдана Хмельницького. Інформації про те, що ці будинки мали адресу площа Краківська, я не знайшов, не виключено, що вони мали адресу вулиця Овочева, так ця вулиця називалися за радянських часів і незалежної України до 1992 року, коли була ліквідована. Правильніше її було б називати Фруктова, бо польською вона була Овоцова, утім позаяк її вже понад тридцять років не існує, то й і її правильна назва не така вже й важлива. Ця вулиця з’єднувала вулиці Стару і Підмурну, її поступово розібрали до останнього будинку. Від 1997 року на її місці постав ринок «Добробут», ліквідований 2025 року. На місці ряду старих будинків, які ми бачимо на світлині, донині стоять лише дві гарні сецесійні будівлі, зведені у 1910-х роках.
На цій світлині 1897 року пам’ятник знаменитому польському комедіографові Александру Фредру (1793-1876) на вулиці Академічній (тепер це проспект Шевченка), маєток якого розташовувався власне навпроти на вулиці, названій його ім’ям. Нині на цьому місці стоїть пам’ятник Михайлові Грушевському, зведений 1994 року. На світлині за пам’ятником Фредрові триповерховий будинок у стилі історизму (проспект Шевченка № 30), який дійшов до нашого часу практично без змін. А сусідній із ним будинок також у стилі історизму (№ 32), був знищений в часи Другої світової війни, і на його місці до 2005 року був пустир, пригадую десь у 1990-х роках там був кіоск з газованою водою і морозивом. А 2005 року тут звели будівлю Кредобанку, нині це банк Кредит Дніпро.
