За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Володимир Хоменко повернувся з російського полону в Україну, травень 2025, Хмельницький. Державна прикордонна служба України
Сьогодні, 24 травня, вдалось повернути захисника "Азовсталі" Володимира Хоменка. Чоловік родом з Маріуполя. Його сімʼя в березні 2022 року переїхала в Хмельницький. Військовослужбовець 23 загону морської охорони вийшов у полон, коли йому було 27 років. У неволі чоловіку виповнилося 30. Він пережив теракт в Оленівці, повернувся на батьківщину під час другого етапу обміну полоненими між Україною та Росією в межах формату "1000 на 1000".
Про це Суспільному розповіла його мати Ірина Хоменко.
"Усі плачуть, нема слів. Ми з вчорашнього дня чекали, бо мені вже написали, що чекайте дзвіночка від синочка. От, ми думали ще вчора буде дзвінок, але не було. То сьогодні, я думала, що ну точно буде. І він зателефонував десь в 13:45", — розповіла Ірина.
За її словами, син після виходу з заводу "Азовсталь" пробув у російському полоні три роки і 7 днів.
У 2013 році він підписав контракт з Збройними силами України й не розповів про це батькам. А в 2014 році, коли росіяни розпочали війну Сході, захищав країну на Донеччині. Спочатку служив у 25 окремій повітрянодесантній бригаді. Згодом чоловік перевівся в 23 Маріупольський загін морської охорони. Там отримав звання головного корабельного старшини.
У складі цього загону навесні 2022 року Володимир був на позиції заводу "Азовсталь" в рідному Маріуполі. За словами Ірини, її син не скаржився і не розповідав у яких умовах тоді перебували військовослужбовці. Навпаки, питав постійно чи в безпеці його рідні.
"Він спілкувався з нашою донькою. Нам він не телефонував з "Азовсталі". Донька передавала нам його слова, він казав, що тримаємося. Хлопці нічого такого нам не казали, тільки питали, як ми, чи сховалися в підвал від обстрілів", — розповіла Ірина
Сьогодні, розповіла Ірина, її син теж не скаржився на самопочуття, попри те, що стільки часі провів у неволі.
"Такий бадьорий голос був. Він такий веселий був. Сказав, що треба трошки почекати і їм телефони дадуть і він вже нам зателефонує і будемо балакати вже. Ми обов'язково будемо до нього їхати, як тільки дізнаємося де вони".
Володимир також сьогодні вже спілкувався з батьком.
"Каже: "Батя, ми ще повоюємо". Він у нас займався греко-римською боротьбою. В розвідках був. Він взагалі у нас дуже самостійний і сильний".
