Володимир Симанишин із Тернопільщини малює без рук за допомогою протезів і власної наполегливості. Йому 31 рік. Він пройшов війну, пережив важке поранення і втратив кінцівки.
Про його історію йдеться у сюжеті телеканалу «Конкурент Волинь».
Сьогодні ветеран живе в Луцьку, відновлюється, навчається у Волинській православній богословській академії та відкриває в собі талант, про який раніше навіть не здогадувався.
«Фарби, настрій, натхнення. З протезами, мабуть, десь і простіше, тому що можна взяти сюди пензлик і малювати ті картини. Але в більшості я малюю без протезів. Воно почалося з лікарні і мені більш якось так природно виходить, тому що інколи з протезами важко зробити якісь дуже дрібні мазки. Через те стараюся робити вже, якщо загальні якісь там плани, чи просто якийсь фон, то так, звичайно, протези».
Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік був у Польщі. Без військового досвіду, без підготовки, зрозумів, що потрібен Україні, повернувся і став на захист.
«Починаючи з 22-го року, то це були Сіверодонецьк, Лисичанськ, Бахмут. Та в принципі з Луганською, скажімо, областю більше було пов'язано більше напрямків. На тих напрямках, власне, там і сталося поранення в 23-му році, в липні», – розповідає Володимир.
Після поранення життя Володимира розмежувалося на до і після. Із Луцьком вперше познайомився ще до війни. Тоді ще навіть не підозрював, що попереду його чекають війна, ампутація, семінарія і пошук нового себе в мистецтві.
«Тут є фонд, який опікується онкохворими дітьми. Я з ними в 20-му році познайомився ще перед війною. Тоді сюди приїхав на благодійний захід. Так, перший раз фактично потрапив у Луцьк. Вже після поранення, ну, скажімо, тут вже більше проходить як навчання, одне з місць, де відновлююся, де спілкуюся з людьми, знайомлюся і живу тепер», – розповідає ветеран.
Розповідає, що думка стати семінаристом з'явилася теж до війни. У той час ветеран переживав особисті труднощі. Для нього питання віри дало розуміння, для чого він живе і куди потрібно рухатися. Саме в цей період і сталося одне з найбільших відкриттів для чоловіка: він почав малювати, а до війни цим ніколи не займався.
Володимир зображує на своїх картинах людей, природу і навіть війну. Сенс, мабуть, дійсно буває різний, а тематика переважно – це пейзажі.
Ідей для нових робіт у художника є багато. Деякі з них народжуються з незвичайних образів, які йому хочеться якнайшвидше перенести на полотно.
І зупинятися на цьому Володимир Симанишин не планує. Попереду каже, нові картини, нові ідеї та творчі плани.
Чоловік хоче і надалі розвиватися в художньому плані. Мріє організовувати власні виставки, знайомитися з людьми і жити своє нове життя, попри всі обставини.
