18 травня в Польщі відбувся перший тур виборів президента. Передбачувано ліберальний мер Варшави Рафал Тшасковський, який представляє керівну коаліцію прем’єр-міністра країни Дональда Туска, з невеликою перевагою переміг свого праворадикального суперника – директора Інституту національної пам’яті Кароля Навроцького, якого підтримує найбільша опозиційна сила країни партія “Право і справедливість”. Зважаючи на те, що Тшасковський отримав 31,36% голосів, а Навроцький – 29,54%, у другому турі 1 червня буде дуже гаряче.
Відео дня
У передвиборчих програмах обох кандидатів закладено мету довести витрати на оборону до 5% ВВП – одного з найвищих рівнів НАТО. Щодо українського фактора на цих виборах, то він є одним із головних для обох кандидатів. Головні тригери пов’язані з Україною – Волинська трагедія та проблеми польських фермерів через українське зерно. Підтримка України також звучить досить голосно, але вона стає дедалі все більш прагматичною і пов’язується виключно з польськими інтересами та безпекою. Вступ України до ЄС та НАТО, на думку обох кандидатів, пов’язаний із вирішенням її історичних суперечок із Польщею, зокрема щодо Волинської трагедії. Головним сюрпризом цих виборів стало те, що праві й ультраправі кандидати набрали помітно більше голосів, ніж обіцяли їм передвиборчі прогнози. Як зазначає місцева преса – “Польща помітно коричневіє”.
Про те, чого чекати від основних кандидатів на посаду президента Польщі щодо України, – у матеріалі OBOZ.UA.
Основні тригери щодо України
Відносини України та Польщі на початку повномасштабного вторгнення РФ і на четвертий рік війни дещо трансформувалися. Ні, поляки й надалі бажають нам перемоги, адже розуміють для себе наслідки української поразки. Водночас ейфорія різносторонньої допомоги на початку повномасштабного вторгнення із часом перейшла у більш прагматичне русло. Це, наприклад, вилилося в обмеження транзиту для української сільгосппродукції, що переросло практично в блокаду й антиукраїнські дії польських фермерів і перевізників на кордоні.
Та не лише економічні питання нині є проблемними у відносинах обох країн. Досить серйозно про себе нагадує й історичне минуле. “Початок переговорів з Україною про членство в ЄС є позитивною вісткою”, – заявив президент Польщі Анджей Дуда. Однак від наших сусідів лунають й інші меседжі: “Поки не вирішиться питання ексгумації останків жертв Волинської “різанини” (саме так у Польщі називають Волинську трагедію – обопільні етнічні чистки конфліктуючого польського та українського населення у 1942-1943 роках), доти Києву немає сенсу й мріяти про вступ до ЄС”.
Як відомо, польський Сейм у 2023 році ухвалив резолюцію про вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії в її 80-ті роковини. У тексті резолюції зазначено, що з 2016 року 11 липня відзначається як Національний день пам’яті жертв геноциду. Також у документі йдеться про необхідність провести ексгумацію, гідне поховання та вшанування пам’яті всіх жертв геноциду.
“Історичні рани та проблеми від українців у Польщі” активно експлуатувала під час цих виборів переважна більшість кандидатів. На жаль, на сьогодні треба констатувати, що в Польщі тренд на все гірше ставлення польського суспільства до українців. Головні кандидати змушені з цим рахуватися, посилюючи жорстку риторику щодо України та українців, які перебувають у їхній країні.
Рафал Тшасковський: Варшава не може нескінченно поводитися з українцями як зі своїми громадянами
Рафал Тшасковський виступає за подальшу підтримку України Польщею як один з основних елементів безпеки своєї країни через російську загрозу, але також наголошує на потребі вирішення історичних питань, зокрема щодо ексгумації жертв Волинської трагедії. Щодо прав українських громадян у Польщі, зокрема у контексті війни, біженства та соціальної політики, то Тшасковський, як представник ліберального політичного крила, загалом підтримує інтеграцію українців у польське суспільство, але зазначає, що “Варшава не може нескінченно поводитися з українцями як зі своїми громадянами”.
Він неодноразово визнавав, що Польща зробила багато для допомоги українцям після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, та наголошує, що надання таких прав і пільг не може бути безстроковим. На його думку, соціальні програми на кшталт “800+” (щомісячні виплати на дітей, які отримають і українські біженці) мають залишатися передусім для тих, хто працює та сплачує податки в Польщі. Під час цієї кампанії Тшасковський навіть виступив за позбавлення частини українських жінок державних виплат за виховання неповнолітніх дітей.
Тшасковський говорить про необхідність балансу: з одного боку – підтримка тих українців, які інтегруються в польське суспільство, а з іншого – захист польської соціальної системи від перенавантаження. Він вважає справедливим, щоб українці, які легально працюють, мали право на доступ до послуг охорони здоров’я, освіти й соціального захисту на рівні з поляками. Проте ті, хто не має джерела доходів і не сприяє розвитку польського суспільства, не мають автоматично користуватися повним спектром пільг.
Під час останніх дебатів багато галасу наробила заява Тшасковського про те, що з часів роботи в Європарламенті він чітко зрозумів, що “Росія є загрозою, а Україна має бути буферною зоною між агресивною Росією та добре озброєною Польщею”. Здається, цей меседж зараз набуває все більшої популярності не тільки у Польщі. При цьому, ще в січні Тшасковський запевняв, що членство України в НАТО й у Європейському Союзі відповідає інтересам Польщі. Водночас він наголосив, що мир в Україні має бути встановлений на справедливих умовах, що необхідно пояснити президенту США Дональду Трампу.
“Не фотографуйтеся з ним, але детально поговоріть з ним про це”, – сказав він, натякаючи на зустріч Кароля Навроцького, якого підтримує ПіС, у Білому домі. За словами Тшасковського, Володимир Путін розуміє лише мову сили, тому Польща повинна озброїтися.
Кароль Навроцький: поляки не мають бути оптимістами щодо України в ЄС і НАТО
На передвиборчих мітингах Навроцький виступав проти іммігрантів, “зеленого” курсу ЄС і Брюсселя загалом, а також вимагав обмежити допомогу Україні, надаючи її суто в інтересах Польщі, і це має бути екстреним заходом, а не постійною політикою. На останніх дебатах перед першим туром голосування Навроцький зазначив, що “нашій країні не варто бути надто оптимістично налаштованою щодо вступу України до ЄС чи НАТО”. Політик заявив, що не бачить Україну членом Європейського Союзу або НАТО, поки не буде вирішено історичні питання, важливі для Польщі, зокрема питання відповідальності за Волинську трагедію. На його думку, країна, яка не визнає історичних злочинів, не може бути повноправним членом міжнародних альянсів. У відповідь президент України Володимир Зеленський наголосив, що відмова Україні у членстві в ЄС і НАТО підвищує ризик війни вже на польському кордоні, та заявив, що Навроцькому варто думати не про політичну боротьбу, а про свою безпеку.
Щодо прав українців у Польщі, то Кароль Навроцький вважає, що соціальні та медичні послуги мають бути передусім для громадян Польщі. У публічних виступах він, зокрема, заявив, що польські матері мають право стояти в черзі до лікаря перед українками. Ці слова викликали критику, але також знайшли підтримку серед частини виборців. Він також пропонує скасувати доплати до пенсій для українських громадян, які не мають трудового стажу в Польщі.
Перемога для Туска
Результат нинішніх виборів у Польщі матиме далекосяжні наслідки для подальшої політики країни. Річ у тім, що з часу приходу до влади коаліції під керівництвом Дональда Туска у 2023 році ключові урядові ініціативи блокувало вето президента Анджея Дуди, який є союзником опозиційної партії “Право і справедливість”. Перемога Тшасковського може змінити цей сценарій, оскільки урядове законодавство більше не стикатиметься з президентським вето. Це забезпечить узгоджену роботу гілок влади та дозволить розпочати реалізацію реформ. Насамперед ідеться про судову систему: її невідповідність нормам ЄС у минулому призвела до конфлікту між Варшавою та Брюсселем і заморожування фінансування Польщі. У керівної коаліції недостатньо голосів у парламенті, щоб подолати президентське вето. Перемога Навроцького знімає цю проблему.
Від Трампа до проросійських ультраправих
Команда Кароля Навроцького під час виборчої кампанії використовувала свої хороші контакти з республіканцями у США, щоб висунути потужний козир: Навроцького в Овальному кабінеті Білого дому прийняв американський президент Дональд Трамп і сфотографувався з ним.
“Ви переможете”, – сказав Трамп Навроцькому. Однак інший крок Навроцького щодо іноземної підтримки викликає подив. Так, політик заручився підтримкою лідера “Альянсу за об’єднання румунів” Джордже Сіміона, який напередодні програв власні вибори президента і який є досить токсичним персонажем у Європі через свої проросійські погляди. Сіміон взяв участь у передвиборчому мітингу Кароля Навроцького у Забжі та назвав його “майбутнім президентом Польщі”. Дональд Туск різко відреагував на зустріч ультраправих кандидатів у президенти Польщі та Румунії.
“Росія щаслива. Навроцький і його проросійський румунський колега Джордж Сіміон на одній сцені за п’ять днів до президентських виборів у Польщі та Румунії. Усе зрозуміло”.
Ключем до остаточного результату президентських виборів у Польщі може стати те, чи віддадуть прихильники представника “Конфедерації” Славоміра Менцена – ультраправого кандидата, який із результатом 15,4% голосів посів третє місце, свої голоси за Навроцького у другому турі.
“Я хочу особисто звернутися до одного зі своїх контркандидатів, з яким нас об’єднала хвиля хейту, ненависті та фейків під час цієї виборчої кампанії – до доктора Славомира Ментцена та до всіх виборців “Конфедерації”. Не час на дискусії про політичні та партійні справи”, – зазначив Навроцький, підкресливши, що поділяє з кандидатом від ультраправих “ті самі цінності”.
Небезпечний тріумф
Згідно з опитуванням, 50 відсотків поляків вважають, що їхня країна рухається у неправильному напрямі, що на 13 пунктів більше з моменту вступу Туска на посаду. Це невдоволення як ПіС, так і Громадянською платформою Туска, які боролися за владу протягом двох десятиліть, призводить до того, що певна підтримка переходить до ультраправих кандидатів. І ось уже два кандидати від токсичної антиукраїнської партії “Конфедерація”, ультраправі політики Славомир Менцен і Гжегож Браун, отримали сумарний результат понад 20% голосів.
“Польща коричневіє”, – так прокоментувало ці результати видання Gazeta Wyborcza. І це не далеко від істини. Так, той-таки Браун виступає за відновлення традиційних польських цінностей, критикує Європейський Союз і НАТО, підтримує тісніші зв’язки з Росією. Його погляди часто описують як антизахідні, антиукраїнські та антисемітські. Він також відомий скандальними вчинками, зокрема гасінням ханукальної менори в польському парламенті. У лютому 2025 року Браун закликав польську армію “готуватися до можливих конфліктів з українськими націоналістами”. У березні 2025 року назвав політику Варшави щодо України “дурною та зрадницькою”, заявивши, що Польща не має нести витрати “цієї великої гри імперій”. У травні 2025 року під час мітингу Брауна в Люблінському воєводстві було зірвано українську національну символіку, що викликало обурення серед українців та міжнародної спільноти.
Менцен також не далеко відійшов від Брауна. Він активно виступав проти надання Україні військової допомоги, закликаючи до нейтралітету Польщі у війні та відмови від участі у міжнародних санкціях проти Росії. Досить жорстко виступає проти українських біженців у Польщі. Подальше зростання популярності подібних політиків може змінити спочатку політичний ландшафт, а потім і саме життя Польщі до невпізнання.
В України можуть бути проблеми
Хоча у Польщі у другий тур вийшли традиційні політики, і з цієї точки зору в Європі буде все нормально, а от в України можуть бути проблеми, бо той-таки пан Навроцький уже виступав, як-то кажуть, із не дуже добрими до України наративами. І, як мінімум, він говорить про те, що Україна має вирішити всі історичні проблеми з Польщею, а тільки потім претендувати на повноцінне членство в Європейському Союзі й у НАТО. Вочевидь, що з цієї точки зору він може створити проблеми для нашої країни, якщо переможе на президентських виборах – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Олександр Леонов.
За словами експерта, при цьому Навроцький, як і більшість впливових політиків Польщі, виступає за подальшу допомогу Україні, зокрема у воєнному плані, бо вважає, що допомога Україні – це стримування Росії, і це в інтересах безпеки Польщі.
“З одного боку, так, ми маємо розуміти, що передвиборча кампанія є передвиборчою кампанією, коли робляться різкі заяви заради електоральних здобутків. Але, на превеликий жаль, українське питання є частиною цих виборчих процесів, на ньому досить серйозно спекулюють, розпалюють у певний спосіб антиукраїнські настрої у суспільстві. Чому це проблема? Тому що вже й поміркований Тшасковський повинен реагувати на певні настрої у польському суспільстві та корегувати свою риторику щодо українських питань. Бо коли ми сьогодні говоримо про польське суспільство, давайте подивимося, хто посів третє й четверте місця. Це ж насправді караул, бо на цих місцях опинилися політики, які представляють ультраправу партію “Конфедерація”, яка займає виключно антиукраїнську позицію. Представники якої вже неодноразово влаштовували досить жорсткі антиукраїнські акції та робили заяви проти України. І ось сьогодні, на превеликий жаль, разом вони набирають більше ніж 20%. І це значна частина польського суспільства, в яких відгукуються зокрема й ці антиукраїнські наративи. І вже зовсім скоро так може статися, що вони будуть становити собою силу, з якою доведеться рахуватися всім, хто б не переміг на виборах. Для України це не віщує нічого доброго”, – констатував Олександр Леонов.
