Гнат Хоткевич придумав новий дизайн бандури і власний стиль гри
За кількістю професій Гната Хоткевича можна назвати українським Леонардо да Вінчі XX століття. Ніхто не береться за підрахунок тих професій, які він випробував на собі. Він починав як інженер, який сконструював дизельний паротяг, але його найбільше знають за літературні твори, театральні здобутки та популяризацію бандури і фольклору. Хоткевич був менеджером і піарником усіх подій, які створював сам. Та найважливіше, що його не зупиняли невдачі. Однак каральна радянська система зупинила все: Гнат Хоткевич належить до плеяди митців Розстріляного відродження. Розповідаємо цікаві і маловідомі факти з його яскравої біографії.
Інженер-конструктор
Хлопчик з дитинства був допитливим і здібним, тож щоб скоріше почати вчитися у школі, підробив метрику і став на рік старшим. За успішні оцінки його звільнили від плати за навчання у Харківському технологічному інституті і надали стипендію 25 карбованців. На 4 курсі він виношував ідею машини, схожої на танк. А в дипломній роботі Гнат Хоткевич розробив власний і перший в царській Росії проєкт дизельного поїзда, на 30 років раніше від американського аналога.
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
Бандурист-віртуоз
Коли за студентські заворушення його на два роки вигнали з інституту, Гнат поїхав до Києва працювати солістом-бандуристом в ансамблі хору Миколи Лисенка. Разом з видатним композитором Хоткевич навіть писав спільні твори. Як бандурист він був віртуозом, видав підручник гри на бандурі та заснував Харківську школу гри на бандурі. Деякі його композиції сьогодні вважають народними. Загалом у доробку композитора близько 600 музичних творів.
фото з «Історичної правди»
Хоткевич був теоретиком народної музики в Україні. Він обʼїздив всю Слобожанщину і не тільки, де грав на бандурі, читав лекції про традиції кобзарства в Україні, організовував перші в історії концерти бандуристів. На археологічному з’їзді у Харкові 1902 року він зібрав з усієї України кобзарів та лірників. Після концерту у вщерть заповненій залі багато митців і науковців почали вивчати кобзарство, записували їх на фонографи.
Інженерний розум став у пригоді і в творчій царині. Він сконструював нову модель бандури і розробив нову гру двома руками. Завод «Трембіта» виготовляє цей музичний інструмент за проєктом Гната Хоткевича.
Гнат Хоткевич серед кобзарів на Археологічному зʼїзді в 1902 році (фото з Вікіпедії)
Засновник гуцульського театру
Хоткевич створював театри всюди, куди приїжджав: в інституті – студентський, у Деркачах – аматорський селянський, у 1903 році у Харкові – перший в Україні робітничий театр. Впродовж трьох років цей театр поставив 50 пʼєс українською мовою. У селі Красноїлля в Карпатах 1910 року Хоткевич створив перший гуцульський театр, де свою акторську діяльність починав Лесь Курбас. Гуцули були неписьменними, тож вчили свої партії на слух. Однак їм не дуже доводилося грати: вони показували самих себе. Хоткевич писав пʼєси, поради з акторської майстерності, наукові праці з театрознавства.
Гуцульський театр Гната Хоткевича (фото з «Історичної правди»)
А коли зароджується кіномистецтво, він почав писати сценарії і зіграв роль кобзаря у фільмі «Назар Стодоля».
Гнат Хоткевич у фільмі грає на бандурі у своєму особливому стилі двома руками
Письменник-експериментатор
Початок літературної творчості Гната Хоткевича почався у Львові 1897 році: своє перше оповідання «Грузинка» він надрукував під псевдонім Галайда у журналі «Зоря». Критики не оцінили його перші твори, як і збірку «Поезія у прозі». Хоч ця новаторська книжка замість чорного кольору шрифту мала зелений, а початок і завершення текстів там оздобили віньєтками – композиціями з квітів, метеликів, пташок, бджіл, янголят з музичними інструментами і нотними листами. Однак 1911 року виходить його найкращий твір – романтична повість з гуцульського життя «Камінна душа».
Водночас Хоткевич популяризував українську літературу, заснувавши видавництво «Видано ВС.І.Гуртом», де планував випускати дешеві і доступні книжки для селян. Відомо, що Леся Українка та Ольга Кобилянська вважали принизливим публікуватись у видавництві Хоткевича через непрофесійність. Однак Михайло Коцюбинський підтримав ініціативу й надіслав Хоткевичу для продажу 50 примірників своєї книжки «Дорогою ціною».
Гнат Хоткевич (крайній праворуч внизу) серед української інтелігенції, 1903 (фото з Вікіпедії)
Гнат Хоткевич експериментував, поєднував стилі, писав різні жанри і навіть еротичні новели. Щедро використовував у творах зібраний ним фольклорний матеріал. У його доробку – близько 300 літературних творів. У 1920-х роках він видав восьмитомник своїх творів. Коли радянська влада заборонила йому писати, він перекладав світових драматургів – Шекспіра, Мольєра.
А ще він пробував свої сили у дизайні – створював афіші до подій і обкладинки своїх книг.
За кордон, на Гуцульщину, і заборонений роман
Після подій революції 1906 року в Росії Хоткевич емігрує «за кордон» – на Галичину, яка тоді належала до Австро-Угорської імперії. Фінансово переїзд підтримала Марія Заньковецька, яка заради цього продала свої коштовності. Відомий фольклорист Володимир Гнатюк порадив Хоткевичу їхати на Гуцульщину.
Активне професійне життя Гната Хоткевича не заважало його особистому життю. Він мав трьох жінок і семеро дітей. Першою дружиною була єврейка з Катеринославщини Катерина Рубанович. Вона відмовилася від своєї заможної родини і охрестилася. Та Катерину не влаштовувало бідне життя на Галичині, тож вона поїхала до Москви і залишила Гнатові трьох маленьких дітей.
Другою неофіційною жінкою Хоткевича стала Катря Гриневичева. У них виник доволі скандальний роман: Катря була заміжня і теж мала трьох дітей. Під тиском порядних галичан, які не схвалювали «вільної любові», пара була змушена повернутися на підросійську Україну. Там у них народився син Володимир, згодом – ректор Харківського університету. У 1914 році Катрю як австрійську піддану вислали до Львова, а Гнат залишився вже з чотирма дітьми. Другою офіційною дружиною була молодша на 24 роки його студентка Платоніда Скрипко, яка народила Хоткевичу ще трьох дітей.
Катря Гриневичева (фото з Вікіпедії)
Радянська влада не могла не помітити патріотизму і популяризації української культури у діяльності Хоткевича, тож почала його переслідувати. Його не раз заарештовували, звільняли з роботи, забороняли твори і навіть намагалися вбити, штовхнувши під колеса поїзда. Згодом у Харкові НКВС вже не боявся вбити талановитого українця: Хоткевича назвали «німецьким шпигуном», розстріляли, а його майно конфіскували. Але і це зробили потай: суспільство і рідні письменника думали, що його відправили у Сибір на 10 років без права листування.
У тексті використані матеріали з сайтів УІНП, «Український інтерес», Палацу культури імені Хоткевича у Львові, «Історична правда», «Буквоїд»
