Український бізнес у час війни – це про безмежну емпатію, небачену стійкість, а також сталість цінностей. Щоразу, коли маю нагоду викладати підприємцям, роблю для себе новий замір цієї стійкості. Останній робила минулого тижня – тож поділюсь відкриттями.
Коли запитуєш людей, яка їхня суперсила, хтось одразу дуже скептичний, хтось впевнено відповідає, а в когось починають світитися очі – з’являються, над якими раніше просто не вистачало часу чи нагоди замислитися.
Часто зустрічаю під час різних сесій та лекцій дискусійну для мене думку, що варто розвивати всі свої вміння пропорційно. Але ближча мені інша ідея – варто знати свою суперсилу й інвестувати саме в неї. Це – твоя унікальна цінність. Або, як кажуть маркетологи, – унікальна ціннісна пропозиція. Те, що ти пропонуєш світові у свій особливий, неповторний спосіб, крізь символи та сенси, які близькі саме тобі.
Мене дуже тішить усвідомлення того, що багато українських підприємців і підприємиць шукають свою суперсилу і працюють через неї, особливо зараз, у час незліченних викликів війни.
Минулого тижня я провела два навчання – одне офлайн в Івано-Франківську для жінок-підприємиць, інше онлайн – для соціальних підприємців з різних регіонів України. І хочу поділитися деякими інсайтами про український бізнес сьогодні.
Під час одноденної лекції на програмі «Спроможна» для українських підприємниць у Промприладі, на етапі знайомства, я почала саме з цього запитання: у чому ваша суперсила і як ви долаєте труднощі? У групі було понад 40 учасниць.
Для мене викладання – це завжди обмін. Я навчаю і навчаюся в тих, з ким працюю. Адже історія кожного українського бізнесу сьогодні варта бути почутою. Вона – джерело натхнення і досвіду. Також такі взаємодії для викладача – це часто індикатор того, наскільки добре й глибоко він чи вона у темі. У моїй ситуації, коли я навчаю, перш за все, крізь практичний досвід, це – вирішальний фактор.
На відміну від минулих років, мені здається, я бачу все більше впевненості та сміливость в очах підприємців. Безстрашності й рішучості. І це в особливий спосіб підтримує й мене.
Цього року на програмі я зустріла свою колишню студентку, яка у 2024 році проходила мій курс про партнерства в межах цієї ж програми. Вона вже багато років виробляє крафтовий трав’яний чай на Івано-Франківщині. Але минулого року відчула, що вперлась у «скляну стелю». Запит був – як переосмислити продукт, розширити аудиторію клієнтів, відчути масштаб, побачити нові можливості на ринку.
Натхненна навчанням і фільмами, які викладачі радили на курсі (хоч раніше вона ставилась до цього скептично), Оксана почала шукати рішення, спілкуватися з новими для себе аудиторіями, глибше досліджувати цінності свого бренду. І їй вдалося! Вона запустила новий бренд, який уже зараз підкорює серця українців. Як їй це вдалося? Трохи емпатії, відкритість до нових ідей, щира історія, спроби «знову і знову» виявилися її суперсилою та основою бренду HerbArt.
Ще одна учасниця, надихнувшись минулорічним навчанням, запустила бренд бандан у Франківську після переїзду з Харкова, де займалася пошиттям одягом. Її бренд має назву «Осьдечки» (це і відcилка до Хвильового, і до слобожанського слова, що означає «ось тут», «тутечки»). При купівлі бандани ви одночасно робите внесок на пошиття підсумків для військових. Це така собі покупка подвійного призначення: щоб потішити себе і допомогти захисникам. Вікторія створила бренд, присвячений українським символам: борщу, рослинам та іншим культурним кодам, зрозумілим для українців, адже її суперсила – відчувати цей звʼязок.
Та не всі історії розвиваються гладко. У кожній аудиторії, з якою я працюю, є досвід втрат, закриття бізнесів, переїздів, невдалих спроб. Багато хто намагається відтворити свою справу на новому місці, але стикається з іншим контекстом: інша культура споживання, інші звички, нові бар’єри.
І я захоплююсь, наскільки стійко й чесно підприємці готові прощатися з минулим, починати заново, прокладати нові шляхи. Скільки в них мрій, глибини, віри, емпатії.
Ми точно як український бізнес зараз на новому етапі трансформації: гостріші, сильніші, але водночас – щиріші, справжні. І саме це дає брендам змогу стартувати точно в ціль, захоплювати серця. Бо лише щирість і правдива історія створюють основу для лояльності, любові до бренду і справжнього сталого зростання.
Ще одним доказом сили і відданості були учасники онлайн-навчання. Дехто приєднувався до лекції просто з дороги – з евакуаційною місією на Дніпропетровщині, де війна, на жаль, уже дуже відчутна.
Поки Антон прямував із місією, він обговорював зі мною та іншими учасниками ідеї розвитку свого бренду скейтбордів. Його ціль – не просто розвивати його бренд нішевих скейтбордів та одягу One True, але й виходити на нові ринки, адже український, звісно, на жаль, дуже просів через вплив війни. Водночас у нього є не лише бізнес інтереси – Антон також працює з українськими дітьми, які були змушені покинути свої домівки через війну, навчає їх скейтбордингу та розвиває цей спорт, аби про українських скейтбордистів зали на глобальному рівні, а ми – пишалися їхніми досягненнями.
Цей блог не має моралі. Лише заклик: купуйте в українського бізнесу, підтримуйте його. Особливо той, який вкорінений у цінності, адже це те, що не зникне завтра. Ціннісний бізнес буде потрібний доти, доки існуватимемо ми, наші потреби та виклики.
