Президент США Дональд Трамп дуже активно розпочав свою “миротворчу” місію щодо врегулювання війни в Україні. Трамп та представники його адміністрації на сьогодні встановили досить тісні та теплі взаємовідносини з Кремлем. Хоча адміністрація США заявила, що хоче довготривалого врегулювання, українці та європейці стурбовані тим, що Трамп може домовитися з Путіним поза їхніми спинами.
Відео дня
Припинення вогню, вибори та підписання остаточної угоди – такі основні пропозиції Трампа щодо врегулюванню на сьогодні. Водночас немає жодної конкретики щодо гарантій безпеки для України. Що б не вирішив президент США, ясно одне: шлях до угоди залишається вкрай невизначеним, оскільки Путін не виявляє бажання піти на компроміс щодо своїх давніх вимог, а його мета – повне захоплення або ж знищення України – очевидно, не змінилася.
Своїми думками щодо потенційного розвитку подій у мирному процесі в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”.
– Агентство Bloomberg публікує три варіанти ймовірного розвитку подій щодо мирного врегулювання в Україні. Перший полягає в тому, що окупована РФ територія залишиться в підвішеному стані, але в найближчому майбутньому фактично буде під контролем Москви. Україна отримає якісь гарантії безпеки, і лише під час переговорів буде вирішено, наскільки вони будуть сильними. Якщо європейцям вдасться налагодити хорошу лінію зв’язку з Білим домом, вони намагатимуться переконати Трампа зберегти підтримку США України до того часу, поки країни ЄС зможуть самостійно наростити власні можливості.
– Справді, такий варіант, як на мене, видається цілком реальним. Варіант, коли Росія утримує окуповані території, але це не визнається міжнародним співтовариством, є достатньо робочим. Головне питання – наскільки зберігатимуться санкції Заходу проти Росії на період цієї окупації. Це дуже важливе питання. Для України відповідь зрозуміла – вони повинні бути безстроковими, поки РФ окуповує українську територію. Водночас в США почали говорити, що після підписання мирного договору санкції потрібно буде знімати. Це поганий знак.
Росія порушила міжнародне право, якщо агресор не повертає території, то мають подовжуватись санкції. Якщо буде досягнуто невигідного для України перемир’я, то голоси, які виступають проти продовження санкцій, будуть говорити з подвійною силою. Поки що тільки Європа налаштована до нас позитивно. Маємо черговий антиросійських пакет санкцій з її боку, а ось щодо США, на жаль, є питання. Вони якось дуже активно розпочали процес замирення з росіянами. Це насторожує.
Щодо миротворців, то це дієвий варіант для нас. Однак поки що дуже мало конкретики. За деякими даними, вже говорять про 25-30 тисяч, притому що має йтися про 100-тисячне військо. Очевидно, цю коаліцію треба розширювати. Поки що відкрито про надсилання своїх солдатів до України говорять у Франції і Великій Британії. Можна згадати заяву прем’єрки Італії Джорджі Мелоні: Італія може розглянути це питання. Мені здається, у цьому контексті можна говорити з країнами Скандинавії та Балтії, які справді дуже багато допомагають Україні.
Однак постає важливе питання, чи дійсно такий крок є гарантією, що Росія не нападе знову. Мені здається, це головне вузьке місце, яке зараз обговорюють. Поки що про жодні дієві інструменти ми не почули.
– Щодо окупованих територій. Кіт Келлог, спецпредставник Трампа в питаннях України, каже, що буде певна спеціальна угода, яка закріпить потенційну втрату території. Мовляв, Україна може її не визнати, як і інші країни світу. І він наводить приклад Радянського Союзу. Мовляв, дивіться, були країни Балтії, окупацію яких Захід фактично не визнав.
Проте Келлог чомусь не зазначає, що через певний проміжок часу Сполучені Штати, Захід у цілому спокійно мали справи з Радянським Союзом і в економічному, і в політичному, і в культурному плані. Чи не здається вам, що ця потенційна спеціальна угода становить дуже велику загрозу для майбутнього процесу повернення окупованих територій?
– Вочевидь я не знаю, яким чином взагалі Україна може з цим погодитись. Тобто єдиний можливий варіант – Україна може взяти на себе зобов’язання повертати ці території, суто дипломатичним шляхом, але все ж повертати. Щоб погодитися на такий варіант, Україна має отримати натомість цікаві пропозиції. Наприклад, певний час тому в адміністрації президента США обговорювалося питання, що Альянс розкриває свою парасольку над неокупованою частиною України, а окуповані території виносять за дужки, і, власне кажучи, Україна вже сама думає, як їх повертати.
Звісно, якщо навіть юридично окуповані території не будуть визнані західним світом, але відбудеться повернення до статус-кво, як було до повномасштабного вторгнення Росії, йтиметься про торгівлю, про скасування більшості санкцій, то це фактично буде заохоченням агресії. Тоді справді можна говорити про те, що Путін виграв не тільки у України, а й у країн Заходу, і це, очевидно, знову може підштовхнути до нестабільності в усьому світі.
– У Bloomberg зазначають, що ідеальний для України варіант закінчення війни і підписання мирної угоди – якщо США і Європа нададуть гарантії безпеки. Чіткі й досить жорсткі стосовно Росії. Яким чином це може бути, щоб реально стримати Росію, поки що не говорять. Зі свого боку президент України Володимир Зеленський днями зазначив, що Україна розглянула б навіть такі гарантії, які країни Заходу надали Ізраїлю.
Сьогодні говорять і про інший варіант – Україна може отримати членство в НАТО автоматично, якщо Росія порушить угоду щодо припинення вогню. Американські ЗМІ пишуть, що це нібито активно обговорюється у Сенаті США.
– Звісно, ізраїльський сценарій привабливий, але будьмо чесними, на його реалізацію потрібен не один десяток років. Бо Ізраїль, як союзник Сполучених Штатів, розбудовував свій військово-промисловий комплекс весь цей час. І зараз ізраїльський ВПК настільки потужний, що його, скажімо так, продукцію залюбки купують країни НАТО.
Для України мати свій потужний ВПК, який зможе забезпечити самостійно країну для відсічі агресії, – це, мабуть, ідеальний варіант. І таким чином Україна буде не просто бажаною частиною західного світу, а й необхідною, оскільки буде надважливим елементом гарантії безпеки європейського континенту. Але для цього потрібний час і величезні гроші. І зрозуміло, якщо Росія, наприклад, розглядає повторення агресії в межах короткого терміну у 5-10 років, то цього часу може не вистачити. Але в цьому напрямі безумовно треба працювати.
На мій погляд, якщо говорити про реальні дієві гарантії безпеки саме сьогодні, то потрібний корейський варіант, коли є воєнний союз зі Сполученими Штатами. На території Південної Кореї не менш ніж 7 військових баз США. Це серйозніша гарантія від агресії.
Що стосується другого напрямку – Україна автоматично стає членом Альянсу, то насправді тут є велике питання. З одного боку, це видається привабливо, а з іншого, ми маємо пам’ятати, що демократія – це процедура. І якщо завтра всі країни НАТО навіть скажуть: так, Україна буде членом Альянсу, то для того, щоб ця ідея була реалізована, потрібна ратифікація всіма парламентами країн-членів. Ця ідея, як на мене, потребує окремої угоди між Україною і Альянсом, яка має бути ратифікована в усіх країнах НАТО. Тоді так, це буде юридично зобов’язальний документ, і тоді про це можна говорити. Бо якщо це буде просто обіцянка, то щоб не сталося у вирішальний момент, що на папері добре виглядає, а насправді просто порожній папірець, який не можна реалізувати.
– Останній варіант, який приводить Bloomberg, найжахливіший, на їхню думку: президент США втратить інтерес до майбутнього України ще до припинення вогню. У цьому варіанті Вашингтон припинить фінансову та військову підтримку, залишивши вирішення проблем з Росією країнам Європи. Зважаючи на загострення відносин між Україною та США, яке ми бачимо останніми днями, такий розвиток подій можливий?
– Справді, це дуже поганий сценарій, але я би хотів сказати, що все ж таки він не настільки реалістичний, як здається на перший погляд. По-перше, згадаймо, як Трамп несамовито критикував попереднього президента США Джо Байдена за вихід з Афганістану. Для Америки, для її репутації такий розворот від питань Європи, від питань України буде величезним ударом по самому Трампу, по його амбіціях сильного лідера світового масштабу.
Другий момент. Європа, від якої Трамп вимагає суб’єктності в оборонних питаннях і яка в цьому напрямі рухається, – як би ми не критикували європейців, вони почали зміни, почали розбудовувати свій ВПК. Створили комісара з питань оборони і космосу. Це означає, що ЄС почав рух від економіко-політичного союзу в бік економіко-політико-військового союзу, бо уніфікація, координація воєнних і військово-промислових програм – це якраз про це. Питання знову ж таки в часі і в грошах, які Євросоюз має в це вкласти.
Якщо Трамп захоче зробити такий розворот, тоді він може зіткнутися з іншими проблемами. Наприклад, він фактично розпочав торгову війну з Китаєм, коли запровадив нещодавно мита та санкції на 600 мільярдів доларів. Але є важливий момент: для того, щоб стримувати Китай, Трамп не може обійтися без Європейського Союзу. І тут є такий момент, коли можливі угоди і домовленості, і щодо безпеки України також.
– Держсекретар США Марко Рубіо каже, що найближчі дні покажуть, наскільки Путін налаштований щодо миру.
– Дійсно, є проблема, наскільки можна довіряти Путіну. Американці хочуть, окрім припинення вогню, зрозуміти, як верифікувати це припинення вогню і що буде, якщо цього не станеться. Це принципові питання. Має бути чіткий механізм, як карати Росію, якщо вона не піде на припинення вогню чи порушить певні домовленості після цього. Це питання поки що є відкритим.
На жаль, всі перемовини, розмови відбуваються в максимально закритому режимі. Є велика кількість сценаріїв, витоків тощо, які створюють інформаційний хаос, які достатньо важко аналізувати, обговорювати, бо дуже часто ця інформація має протилежний характер. І очевидно, що для того, щоб це припинення вогню могло бути ефективним, мають бути чіткі домовленості й механізм, який буде донесений до Путіна, що буде, якщо він не піде на ці домовленості.
Також величезне питання, на які поступки московський диктатор піде в межах перемір’я чи після підписання мирної угоди. Поки що ми не маємо жодної інформації щодо цього.
– Створення збройних сил об’єднаної Європи. Президент України зазначив, що Збройні сили України можуть стати основою для єдиної європейської армії, потрібно лише політичне рішення. Водночас самі європейці чомусь досить скептично ставляться до цього. Наприклад, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський на цей заклик Зеленського зазначив, що Європа поки не буде об’єднуватися в єдину армію.
– Створення спільної європейської армії – це не просто час і гроші. Це фактично демонтаж певних елементів безпеки, які будуються на сучасних збройних силах тих чи інших країн Європи. Можливо, зараз на початковому етапі треба посилювати армії країн Європи, щоб потім розглядати питання, яким чином об’єднувати. Тим більше механізми є: наприклад, функціонують спільні підрозділи Франції і Німеччини. Є спільна бригада України, Литви та Польщі. І ці механізми працюють, їх можна реалізовувати в межах розбудови спільних збройних сил. Зараз, як на мене, головне питання – і мені здається на цьому якраз акцентують європейські політики – не відволікатися, бо це поставить ще одне складне завдання, а зайнятися розбудовою власного ВПК.
