Львовом їздять трамваї з рекламою такого змісту: «Перше слово мого кота – Мяу!». Навіть нецікаво, що саме таким чином там рекламують, найцікавіше те, що українські коти, на відміну від кацапських, ніколи не кажуть: «Мяу», лише «Няв», тобто не мяукають, а нявкають. Утім це для виробників згаданої реклами занадто високі матерії, до яких треба ще дорости і набути відповідний IQ. Бо відмовитися від звичного, рідного, зрозумілого кацапського «Мяу» на користь незрозумілого, чудернацького, екзотичного українського «Няв» – неабияка важка інтелектуальна праця.
Так само, як і для значної частини українців. На сьогодні мовна тема вкрай актуальна, як і завше в незалежній Україні. Українська мова пробивається через терни до зірок, з проривами вперед і відступами назад, ну точнісінько як десь на Покровському, Новопавлівському чи Гуляйпільському напрямках. Мові дуже важко, деколи навіть виникають ситуації, напрочуд розпачливі…
Зокрема, як стверджує київський журналіст, який нещодавно брав інтерв’ю у мовного ексомбудсмана Тараса Кременя, сьогодні російська мова в Києві, особливо серед молоді, не домінує, не превалює, не переважає… «вона тотальна». А заступниця міністра освіти і науки Анастасія Коновалова під час форуму у Києві з нагоди Дня української писемності і мови 27 жовтня заявила про те, що «кількість підлітків, які спілкуються у повсякденному житті українською зменшується» і вони користуються нею «дедалі рідше».
А видання «Дзеркало Тижня» за 8 листопада наводить останні моніторингові дослідження, де 82% школярів у Києві спілкуються на перервах російською мовою. Якщо припустити, що решта 18% спілкуються українською, то для киян і для тих не киян, які добре обізнані з реаліями «кііфскай жизні» – це приголомшливо позитивний і обнадійливий результат для української мови, і навіть не віриться у таку неймовірну фантастику, утім хочеться вірити й будемо вірити, бо навіть і 18% руйнують звичний стереотип про тотально російськомовний Київ.
Тобто загалом сумно, утім плекаємо віру як в на перемогу над рашистською імперією, так і в перемогу української мови на українській землі.
Сьогодні розглянемо, як майже і завжди, нашу улюблену тему – мову інформаційну, бо журналістські помилки щодня, щогодини, а деколи навіть і щохвилини нахабно сиплються у вуха й очі наче з рогу достатку.
Наведені нижчі приклади здебільшого з українського інформаційного флагмана – сайту «Українська Правда».
«Нагадуємо, що СРСР вже понад три десятиліття як на смітнику історії. Туди рано чи пізно відправляться й обидва ностальгуючі невизнані діячі, які зустрічалися у Мінську…», – сказали в МЗС.
У нашому МЗС не знають, що і невизнані діячі, і будь-хто інший, не «відправляються» кудись, а «вирушають», якщо ви хочете про це сказати гарною українською мовою. «Відправлятися» – це калька з російської.
А ось офіційний документ, де фігурують міністр цифрової трансформації Михайло Федоров і міністр юстиції Герман Галущенко, там ідеться про наявність якоїсь «тестової (учбової) версії».
Ну вже майже всі навчальні автівки замінили літеру «У» (учбовий), що є кричущою калькою з російської, на «Н» (навчальний), а наші міністри й надалі проповідують мовну кацапщину.
А в інформації про розгляд проєкту нового українського правопису, презентований аж цілим головою Верховної Ради, пишуть про якусь «нестиковку».
Ну хоча б інформацію про український правопис ретельно готували з огляду на той самий правопис, аж ні. «Нестиковка» – це те ж саме, що й кальковані російські «парковка» і «страховка», а правильно має бути «паркування», «страхування» і «нестикування». Також загалом нормативне «чим-тим» в такому дуже мовному документі могли б замінити на більш український варіант «що-то». Наприклад, «не чим більше, тим краще, а що більше, то краще».
«Американський президент додав, що, скоріш за все, йому прийдеться бути присутнім на зустрічі Зеленського та очільника Кремля Владіміра Путіна, якщо вона відбудеться».
Не «прийдеться», а українською «доведеться».
«Пасажирський літак приблизився до борта з Трампом».
Та не «приблизився», а «наблизився».
«Причин у цього явища безліч – економічних, соціальних, воєнних, культурних, кліматичних, медичних… Їхній аналіз є предметом чисельних наукових досліджень як публічних, так і засекречених».
«Потужний вибух і подальшу детонацію зафіксували на відео чисельні очевидці».
Плутати «чисельний» і «численний» – для наших журналістів звична справа, і вони ці два слова набагато більше плутають, аніж вживають правильно. А все так напрочуд просто. «Чисельний» – це той, що стосується числа чи чисел, а коли ми хочемо сказати, що чогось багато, то вживаємо «численний», і в жодному разі не кальку з російської «багаточисленний» чи ще гірше «багаточисельний».
А це взагалі «шедевр». «Прем’єр Канади підтвердив, що перепросив перед Трампом за рекламу про тарифи. «Я справді перепросив перед президентом», – сказав премʼєр Канади Марк Карні». У перекладі з Reuters – «Canada’s Carney says he apologised to Trump» журналісти з «Української Правди», які зеленого поняття не мають про елементарну українську мову, застосували кацапський зворот «извиняться перед кем-то», вочевидь шукали український відповідник для свого рідного слова «извиняться» і знайшли аж два значення, бо українська мова багатша від кацапської: «вибачатися» і «перепрошувати». Звісно, вибрали не той, що треба, хто б сумнівався, звідки ж знати москводумним (бо інакше ж мозок не працює) що «вибачаються перед комось», а ось «перепрошують когось», тому й вийшла ось така рідкісна дурня.
Цікаво, що значна частина журналістів, якщо не більшість, зокрема телеведучих, нехтує кличним відмінком, який є істотним маркером українськості у стосунку до мови окупантів, яка цього відмінку не має. Якщо при звертанні до гостя студії таки лунає «пане», то далі в багатьох випадках ім’я вже не має кличного відмінка. Також є випадки хибного застосування кличного відмінка, наприклад, ведуча Суспільного звертається до кореспондентки в Брюсселі «Валерію», коли насправді при звертанні до жінки використовуємо форму «Валеріє».
Характерно, що українська мова, на відміну від інших «задубілих» мов, не будемо казати яких, полюбляє «гнути» на всі боки іноземні слова у відмінках. Ще у тоталітарні часи почали відмінювати іменник «пальто», і якщо сказано А, то варто казати й Б. Ще не добралися до «авта» чи «кіна», утім варто. А іноземні слова, насамперед новотвори, таки має сенс «гнути». Телеведучий каже: «Це інтерв’ю дивіться на ютуб». Що таке «дивіться на ютуб», що на нього дивитися, на той ютуб? Треба дивитися на ютубі, чи в ютубі, в інстаграмі, читати в телеграмі, фейсбуці, ватсапі і т. д. Чого зашкарублі журналісти так бояться українізовувати «задубілі» за їхнім рідним правописом слова? Звісно, є варіанти іноземних слів, зокрема абревіатури, які відміняти недоречно, наприклад MAGA, але ХАМАС чи ЦАХАЛ відміняти треба однозначно.
Та й із деякими питомо українськими словами у журналістів чиста паніка. Не можуть собі дати ради з розрізненням іменників «дівчинка» і «дівчина». Пишуть, наприклад, дівчина дев’яти, одинадцяти, дванадцяти років. Дуже оригінально в Україні не знати, що таке «дівчина». До словника, звісно, зазирнути ліньки, а там написано, що дівчина – це «молода неодружена особа жіночої статі», а зовсім не дитина. З «хлопцями» і «хлопчиками» ситуація простіша, бо «хлопцем», як і «хлопчиком», окрім підлітка, може бути й дитина чоловічої статі, щодо «дівчини» – то ні.
І ще декілька журналістських помилок, які так стрімко виринають, що навіть не встигаєш оком зморгнути. Не «як правило», а «зазвичай», не «кожного дня», а «щодня», не «правий», а «має рацію», не «наступним чином», а «таким чином», не «вірніше», а «точніше», не «круглорічно», а «цілорічно». Не «зустрічаються», наприклад, факти, випадки, помилки, прогалини і т. п., а «трапляються», бо «зустрічаються» закохані чи друзі, і ще можна «зустрітися» поглядами. Не «співпадають», а «збігаються», не «справлятися», а «поратися». Не «у п’яти кілометрах», не «тижнем раніше», не «поверхом нижче», а «за п’ять кілометрів», «на тиждень раніше», «на поверх нижче». Не «як би там не було», а «що би там як» чи «як би там що». Не «з задоволенням», а «залюбки», не «з тих пір» і «до тих пір», а «відтоді» і «доти». Питання, проблема не «підіймається», а «порушується», не «з другої сторони», а «з іншого боку», не «хабаря», а «хабара». Не «надпис» і «надгробок», а «напис» і «нагробок», не «як виключення», а «як виняток», не «відключення» світла чи електроенергії, а «відімкнення» чи ще краще «знеструмлення»…
Не написав і четвертої частини того, що підготував, утім формат тексту не безрозмірний, і треба вміти вчасно зупинитися, аби не перевантажувати читачів…
І наостанок як бонус – два мовні «шедеври» з мереж.
«В’ялена журавлина? Ви серйозно? Не можу повірити, що вбивають журавлів, яких і так мало».
«Геть катів!» – «Укронацисты уже и до котов добрались, уже призывают убивать котов».
Напевно тих котів, у яких перше слово – «Мяу!»
