Ковельська громада у скорботі провела в останню дорогу полеглого на війні земляка – Василя Сороку. У дні, коли він мав би радіти народженню третьої донечки, воїн назавжди повернувся додому «на щиті». Сотні людей прийшли, щоб віддати йому останню шану.
Про це повідомили у Ковельській міській раді.
Василь Сорока народився 27 лютого 1988 року у Ковелі. Навчався у ЗОШ №3, згодом – у Вербській школі. Фах електромеханіка залізничного транспорту здобув у Київському електромеханічному технікумі.
Повернувшись до рідного міста, працював у ТОВ «Волинькальвіс», пізніше – електриком у локомотивному депо. Останні п’ять років перед мобілізацією трудився в МПП «Пролісок» у селі Городилець, обслуговуючи електрообладнання сільськогосподарських підприємств по всій Україні.
Навесні 2012 року Василь зустрів свою майбутню дружину Катерину. Подружжя виховувало двох донечок – Анну та Вікторію. Він був уважним, турботливим батьком, багато часу проводив із дітьми, підтримував їхні захоплення спортом і музикою, радів кожному успіху.
Василь умів і любив працювати руками: разом із батьками збудував дім, власноруч змонтував систему опалення, виготовив дитячі ліжечка, ремонтував автомобілі, володів навичками токаря та зварювальника.
21 листопада 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Службу розпочав у Ковелі у відділенні радіорозвідки, згодом виконував бойові завдання на сході України. Навіть перебуваючи в зоні активних бойових дій, намагався не хвилювати рідних і не розповідав про небезпеку.
У травні 2025 року Василя перевели до 14-ї окремої механізованої бригади. Після підготовки оператора безпілотних авіаційних комплексів він був направлений безпосередньо на лінію бойового зіткнення.
Під час евакуації пораненого побратима автомобіль, у якому перебували Василь і командир, потрапив під ворожий обстріл. Влучання було прямим. Обоє загинули на місці.
Життя старшого солдата, майстра 1-го відділення ударних БпАК роти безпілотних авіаційних комплексів 1-го механізованого батальйону військової частини А1008 Василя Сороки обірвалося 12 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Куп’янськ-Вузловий Харківської області.
Його шлях додому тривав понад чотири місяці. Цей грудень мав стати для родини світлим – напередодні Різдва та народження третьої донечки. Про майбутнє батьківство Василь дізнався незадовго до загибелі, але так і не встиг узяти дитину на руки.
Після панахиди на площі Героїв Майдану скорботний кортеж вирушив у село Білин, де проживають батьки загиблого. У церкві Різдва Пресвятої Богородиці Героя відспівали та поховали на сільському кладовищі.
Василю Сороці назавжди – 37. Навіки в строю. Вічна пам’ять і слава Герою.
Редакція сайту новин Волині «Конкурент» висловлює співчуття рідним і близьким захисника.
