За інформацією: Суспільне Черкаси.
Суспільне Черкаси
Ірина та Олександр Попови із Золотоноші виховали 34 дитини за п'ять років. Вони — єдина патронатна сім’я у своїй громаді.
Як розповіла мама-вихователька пані Ірина, подружжя вирішило займатися цією справою, аби якомога більше малечі дізналося про щасливе дитинство. Нині на вихованні у родині — двоє дітей. Загалом же, зазначила пані Ірина, прихистили вже понад три десятки малечі.
"Я дуже люблю дітей. Завжди знаходжу спільну мову з ними, вони самі йдуть до мене", — розповіла вона.
Суспільне Черкаси
Опікуються тими, хто потрапив у складні життєві історії, із 2018-го. Тоді під патронат взяли четверо діток. Найменшому був рік і місяць. Із деякими дітьми виникали і труднощі, розповіла пані Ірина:
"Ходила до школи дівчинка і не вміла читати. Вже другий клас, а букви не знала. Вже вирішували, що вже її в інтернат, бо вона не тягне шкільної програми, тому ми взялися допомогти і разом із класним керівником вчити букви".
Навчити дівчинку вдалося, додав пан Олександр: "Від нас вона уже йшла і читала книжки".
Суспільне Черкаси
Досягнення малечі, навіть найменші, це саме те, що і мотивувало продовжувати, каже подружжя. Попри те, що не завжди було легко.
"Були, наприклад, діти, які курили. Ми їм розповідали, пояснювали, що в нас у сім'ї ніхто не курить, наводили приклади", — розповіла Ірина Попова. Іноді було важко з біологічними батьками дітей, додав її чоловік:
"З ними буває важкувато. Бо вони не все розуміють нас, мають свій соціум. У нас були такі випадки, що батьки самі купували дітям цигарки".
Всі проблеми, пояснило подружжя, з дітьми вони намагаються проговорити та спільно вирішити.
Суспільне Черкаси
А ще, додав пан Олександр, хочуть кожному показати, що таке справжнє дитинство:
"Їздимо в зоопарк, у парк ходимо, у кафе можемо поїхати. Купуємо їм все, щоб вони не відчували себе обділеними".
Деякі діти, розповіла Ірина Попова, хочуть залишитися в родині:
"Питають чи не можна залишитися. Бо ми не тільки самі живемо, з нами живуть ще й наші діти, онучка, і всі діти кажуть, що їм подобається цей приклад, коли всі такі дружні".
Олександр у цій родині понад рік. Після патронатного виховання хлопця залишили під опіку.
"Мені подобається, набагато краще, ніж у "старій" сім'ї було, у рідній. Хоча спочатку було дуже важко звинути. Тут дисципліна, порядок", – розповів він.
Суспільне Черкаси
Нині Сашко навчається на тракториста, та призвичаюється до дорослого життя:
"Сміття вивозимо, прибираємо, в хаті стараюся все-таки до кухні дориватись, і картоплі почистити, і салату накришити. Завжди намагаюся допомагати, не залишатися осторонь".
Суспільне Черкаси
А ось семирічна Катя найбільше тішиться розвагам на вулиці:
"Граюся у пісочниці, в будиночку гуляю, кожного дня на обід — борщ".
Суспільне Черкаси
Половину дітей, яких виховували протягом п'яти років, влаштували у дитбудинки чи прийомні сім’ї, інші ж повернулися до своїх біологічних батьків. Утім, подружжя не втрачає з ними зв'язок і досі.
"Їздимо до них, спілкуємося, зустрічаємося, вони до нас дзвонять, приходять у гості. Так само з батьками їхніми підтримуємо контакти – і з дитячими будинками сімейного типу, і з прийомними. Нам їх не вистачає. Але тоді нам стараються підшукувати інших. Ми розуміємо, ми повинні допомогти іншим дітям, які потрапили у складні життєві обставини", — розповіла Ірина Попова.
Суспільне Черкаси
Родина Попових — єдина патронатна сім’я в Золотоніській громаді, тож вони на вагу золота, розповіла начальниця тамтешньої служби у справах дітей Ніна Засенко:
"Більше охочих на навчання та створення патронатної родини немає. Не було жодної родини, яка виявила бажання, тому що сім'ї прив'язуються до дітей, крім того, важко працювати з біологічними батьками".
Зазвичай, пояснила пані Ніна, це діти з сімей, де є фінансові і психологічні проблеми.
