Начальник рекрутингу 1-го корпусу НГУ Азов Юрій Гаврилишин («Мілан») у розмові з кореспонденткою Ukrainian Witness Тетяною Демух розповів про системні проблеми української армії: від браку людей до масових випадків самовільного залишення частин.
«Людей бракує завжди і всюди», – каже начальник рекрутингу. За його словами, на кожного піхотинця припадає понад 10 тиловиків, які його забезпечують. При цьому корпусна система, яку часто називають рішенням проблеми укомплектування, ще не показала свій повний потенціал – штатні бригади корпусу Азов розкидані по різних ділянках фронту, тому про практичний досвід говорити рано, зазначає «Мілан».
«Я можу зараз з упевненістю говорити, що новостворені корпуси, які не мають в своєму складі штатних бригад – вони просто замінили ОТУ, над чим ми боролися взагалі, щоб їх не було», – підсумовує виклики переходу на корпусну систему Юрій.
Однією з ключових системних проблем війська Юрій Гаврилишин назвав неконкурентоспроможне грошове забезпечення. Це фактор, що впливає на мотивацію військовослужбовців: «Мені простіше ТЦКшникам давати 50 тисяч, щоб вони мене не чіпали, і жити нормально на 100», – за словами військового, кажуть працівники зі сфери IT про грошове забезпечення в ЗСУ.
Загальна рекрутингова система в державі, на думку Гаврилишина, має починатися зі школи. «Я вважаю, що немає нічого поганого, якщо на уроках з трудового навчання діти могли би клепати FPV-дрони замість того, щоб робити якісь годівнички для пташок», – зазначає Юрій.
Говорячи про масовість випадків СЗЧ, «Мілан» відзначив: у вирішенні гострих питань держава часто вдається до простих рішень, що є лише “гасінням пожежі”. За останніми даними Офісу Генпрокурора, близько 250 тисяч військовослужбовців самовільно залишили частини. Гаврилишин підтверджує цю цифру і зазначає, що вона продовжує зростати. Проте, на його думку, цілковита криміналізація СЗЧ без розуміння причин – це абсурд. «Є проблеми, які є більш кореневими, через які люди йдуть у СЗЧ, і вони мають бути криміналізовані» – каже військовий.
Гаврилишин наголошує на відповідальності не лише солдатів, а й компетентності офіцерів: «Часто це питання офіцерської кваліфікованості командирської ланки, від якої тікають люди … було б класно, щоб не тільки солдат ніс відповідальність, а і командири відчували, що їм не все дозволено, що вони можуть понести покарання за свої дії».
Гострою залишається й проблема переведення між підрозділами. Спочатку НГУ не була представлена в застосунку «Армія+» – офіційному застосунку військовослужбовця ЗСУ, а коли з’явилася – переведення було можливе лише всередині Нацгвардії та ЗСУ. Наразі рішення уряду про переведення з ЗСУ до НГУ існує, але механізму реалізації, з його слів, досі немає. «За відсутності будь-яких механізмів переведення з одного підрозділу в інший – ми будемо отримувати результат у вигляді СЗЧ», – переконаний Гаврилишин.
