Через страх, шок, травму та виснаження пораненим і хворим ветеранам та ветеранкам, а також тим, хто їх рятує та лікує, буває важко зберігати взаєморозуміння та злагодженість. Ще важче в таких обставинах знаходити сили та способи, щоб підтримати.
Часто пацієнти перебувають у шоковому або близькому до нього стані, й у будь-який момент можуть до нього повернутися. Серед поширених переживань — сумніви у майбутньому, страх стати тягарем для близьких, відчуття ізоляції, або переконання, що вони більше не зможуть приносити користь іншим.
Один із найглибших внутрішніх сумнівів — це невіра у власні сили та вплив на власне життя. Коли пацієнтові кажуть щось на кшталт: «Все буде добре», він може сприйняти це як сигнал, що його виключають з процесу прийняття рішень, бо не вважають здатним впливати на результат. Це посилює відчуття безпорадності — і лікувати таку людину значно складніше.
Ключове повідомлення, яке варто передати у такі моменти — «Ти не сам/сама!»
Відео дня
Це може мати набагато більший вплив, ніж навіть відчуття фізичної безпеки.
Що говорити, коли не знаєш, що сказати
Коли ситуація складна, і здається, що не вистачає слів, спробуйте так:
«Ти нам потрібен/потрібна. Ми намагаємося тобі допомогти, і нам важлива твоя участь».
Поради для близьких поранених ветеранів й ветеранок
Підтримуйте баланс між взаємодією і можливістю для людини побути наодинці.
Забезпечте людині, яка лікується, можливість зв’язатися з вами у будь-який момент: «Я постійно на зв’язку, можеш зв’язуватися коли завгодно, це ок». Якщо людина вас постійно турбує, значить її потрібна психологічна підтримка. Спробуйте поговорити з нею за алгоритмом посібника «Поговори зі мною: як надавати базову психологічну допомогу». У більшості випадків цього достатньо.
Залучайте людину до різних справ у ролі помічника, а потім домовтеся з нею про постійні обов’язки, які вона вже здатна виконувати.
Поради для відвідувачів-друзів поранених ветеранів та ветеранок
Якщо можливо, діліть всі справи та витрати на всіх, як і раніше, просто враховуючи при цьому обмеження пораненого чи хворого.
Не тисніть ні надмірною увагою, ні своїми розпитуваннями. Використовуємо принцип «захоче — розкаже».
Більше жартуйте і просіть розповідати смішні історії. Гумор — найкращий спосіб подолати ніяковість і скинути зайве напруження.
Поради для знайомих та колег поранених ветеранів та ветеранок
Спочатку більше розповідайте про себе.
Коротко, чітко і щиро позначте свою готовність допомогти за потребою.
Головне правило для вас — не тиснути на людину своїми емоціями. У пораненої людини вистачає своїх емоцій, з якими їй приходиться справлятися, і ваші емоції тут недоречні. Якщо ви не можете впоратися зі своїми емоціями, варто відійти вбік.
Якщо ви незнайомі, перше, на що вам варто звернути увагу, — це дистанція. Почніть з максимальної дистанції, яку дозволяє простір, розкажіть, чому і навіщо ви прийшли, а потім можете запитати, чи можна підійти ближче і через невербальні сигнали людини (наприклад, вираз обличчя) стежте, щоб дистанція залишалася для неї комфортною.
Підготовлено за матеріалами посібника проєкту Як ти, брате?. Це волонтерський проєкт, покликаний зібрати найкращі практики того, як зберігати стосунки, відновлювати контакт та надавати підтримку одне одному під час війни, та поширити ці практики серед всіх українців, як військових, так і цивільних.
Посібники і лекції безкоштовні. Посібники ви можете завантажити на сайті або ж замовити у друкованому вигляді (сплатити потрібно буде лише за доставку Новою Поштою) за посиланням.
