Михайла Кравчука часто називають “мучеником науки” – заслужена популярність у світовій науковій спільноті коштувала йому дуже дорого, а його ім’я було свідомо забуте – перші статті про вченого і його внесок у науку з’явилися тільки через чверть століття після його трагічної загибелі в ГУЛАГу. Найімовірніше, перелік його праць через специфічність використовуваних у них наукових термінів справить враження не на всіх, але той факт, що його відкриття сприяли винаходу першого у світі електронного комп’ютера, переоцінити не можна. Як і неможливо уявити, скільки ще геніальних винаходів він зміг би зробити, якби його життя не обірвалося так рано і так трагічно.
Відео дня
Геній із сім’ї землеміра
Михайло Пилипович Кравчук народився 27 вересня 1892 року на Волині, у селі Човниця Ківерцівського повіту, в родині землеміра. З дитинства майбутній учений виявив схильність до наук і знав кілька мов – не тільки рідну українську, а й польську, французьку та німецьку. Луцьку гімназію він закінчив 1910 року із золотою медаллю, а київський Університет св. Володимира, на фізико-математичний факультет якого без труднощів вступив, а згодом і здобув стипендію в 50 рублів (великі на ті часи гроші), з дипломом I ступеня. Свою першу наукову роботу з теорії комунікативних матриць Кравчук опублікував уже в студентські роки.
Учитель Корольова і Люльки
Склавши іспити на академічний ступінь магістра і отримавши звання приват-доцента, Кравчук почав викладацьку кар’єру в київських гімназіях і Українському Народному Університеті – блискучі рекомендації дав йому його вчитель, професор Дмитро Граве. У Києві учнями Кравчука були майбутній головний конструктор космічної галузі Сергій Корольов і творець перших турбореактивних двигунів для винищувачів Архип Люлька. Лекції Кравчука слухали і за кордоном – з доповідями про наближене інтегрування лінійних диференціальних рівнянь він виступав в університетах Франції, Канади та Італії. Американська асоціація математиків навіть запропонувала вченому переїхати до США, де йому обіцяли забезпечити всі умови для наукової роботи, але він відмовився. 1929 року, блискуче захистивши докторську дисертацію “про квадратичні форми та лінійні перетворення”, Кравчук став співробітником Української академії наук. Тоді учений почав займатися питаннями математичної термінології, яка згодом прославить його на весь світ. Михайло Пилипович удосконалював теорію математичної статистики, матриць і визначників і при цьому вів активну педагогічну діяльність.
Звинувачення в “буржуазному націоналізмі”
Усі монографії Кравчука були написані українською мовою, лекції він теж читав українською мовою, причому робив це так віртуозно, що на них прагнули потрапити не тільки студенти, а й колеги-викладачі – просто щоб послухати. Одного цього позаочі вистачило б, щоб звинуватити Кравчука в “буржуазному націоналізмі”, що в 30-ті роки ХХ ст. вважалося серйозним злочином. Але в НКВС були й вагоміші “підстави” для того, щоб взяти Михайла Пилиповича на замітку – його знання іноземних мов і контакти з науковцями всього світу. Ще одним фактом доказу провини вченого в очах співробітників НКВС став лист американського інженера Джона Атанасова, який, прочитавши монографію Кравчука “Розв’язування лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь”, був вражений та натхненний пропонованими українським вченим унікальними методами, що не тільки спрощували обчислення, а й давали змогу їх автоматизувати. Атанасов працював над першим у світі комп’ютером, і дослідження Кравчука могли багато в чому йому допомогти – він просив Михайла Пилиповича вислати йому інші свої напрацювання.
“Академік Кравчук рекламує ворогів”
Свого листа американський інженер надіслав 9 вересня 1937 року, а за деякий час газета “Комуніст” опублікувала статтю під промовистою назвою “Академік Кравчук рекламує ворогів”. У ній Михайла Пилиповича звинувачували в тому, що він підтримує зв’язок із ворожими агентами, які маскуються під зарубіжних учених, і продає їм результати своїх досліджень. По суті справи, текст статті був відкритим листом, підписаним найвідомішими радянськими математиками, – першим у списку підписантів стояло прізвище академіка Граве, який колись так пишався своїм талановитим учнем, хоча його родичі цей факт категорично заперечують. Не отримавши відповіді на своє перше послання, Атанасов відправив друге – цього разу воно було адресоване Українській асоціації культурних зв’язків із зарубіжними країнами. У ньому американець запитував, чи дійшов його лист із проханням надіслати праці Кравчука до самого вченого, і якщо так, то чому він на нього не відповів.
Друкарська машинка як доказ
Атанасов не знав, що Михайло Пилипович, заарештований 21 лютого 1938 року, на той час уже перебував у сумнозвісній Лук’янівській в’язниці. Звідти його – після рішення суду, який визначив як покарання 20 років в’язниці і п’ять років позбавлення політичних прав – відправили на Колиму, добувати золото на копальнях. В обвинувальному висновку було написано, що вчений зі світовим ім’ям входив до складу “антирадянської української націоналістичної терористичної терористичної організації, що ставила за мету насильницьке повалення радянської влади і встановлення фашистського режиму”. Як докази, пред’явлені суду, фігурували вилучені під час обшуку в будинку Кравчука… друкарська машинка Adler німецького виробництва і кілька томів “Истрии Украины-Руси” авторства Михайла Грушевського. Під час слідства і вже після вироку Кравчук кілька разів писав листи вищому керівництву країни, навіть особисто Сталіну, із проханням переглянути його справу, оскільки зізнання провини в нього вибили, але на жоден із них він не отримав відповіді.
Не дожив до 50-річчя трохи більше ніж півроку…
Опинившись у колимському таборі “Мальдяк”, який вважався найстрашнішим серед усіх “виправних установ”, що існували в ГУЛАГу, Кравчук, незважаючи на здоров’я, що похитнулося під час перебування у в’язниці, змушений був працювати забійником. У звітних документах його наглядачі скаржилися, що ув’язнений Кравчук не виконує покладену норму “через серцеві напади”. До того ж через міокардит, на який він страждав, у нього набрякли ноги – він практично не міг ходити. У червні 1941 року Михайла Пилиповича звільнили від робіт і направили на лікування в госпіталь, де він і помер 9 березня 1942 року – він не дожив до свого 50-річчя трохи більше ніж півроку…
У рік смерті Михайла Кравчука Джон Атанасов разом з іншим інженером, Кліффордом Беррі, протестували перший у світі цифровий обчислювальний пристрій Atanasoff-Berry Computer – ABC, створення якого було б неможливим без наукових відкриттів українського вченого. Тестові випробування пройшли успішно.
