Продовжую знайомити вас із відомими динамівськими футболістами різних поколінь. Цього разу пропоную розповідь про Олега Макарова.
У грі Олег Макаров
Ворота київського «Динамо» протягом його славної та яскравої історії захищали знамениті виконавці — Антон Ідзковський, Олег Макаров, Євген Лемешко, Віктор Банніков, Євген Рудаков, Віктор Чанов, Юрій Роменський, Михайло Михайлов, Олександр Шовковський та інші.
Протягом багатьох років воротарів у клубі опікується, передає їм багатий досвід і майстерність заслужений майстер спорту Михайло Михайлов.
Журналіст із великим стажем, сам воротар, який у складі юнацької команди «Динамо» (Київ) став чемпіоном СРСР 1960 року, я бачив і добре пам’ятаю гру (окрім Антона Леонардовича Ідзковського) всіх названих голкіперів. Багаторазово розповідав про них, брав у них інтерв’ю.
Минуло багато років, а перед моїми очима яскрава гра Олега Макарова. Про нього, «містера голкіпера» (так його називали вболівальники), розповім тим, хто не бачив у воротах цього знаменитого гравця в незмінному зеленому светрі.
Візитна картка знаменитого майстра. Народився 26 липня 1929 року. Заслужений майстер спорту, заслужений тренер України. Чемпіон СРСР (1961), срібний призер (1952, 1960). Володар Кубка СРСР (1954). За 15 сезонів у складі київського «Динамо» зіграв 205 матчів у чемпіонаті.
Дебютував в елітному клубі 1948 року, а завершив кар’єру 1963-го. Повісивши бутси на цвях, працював старшим тренером динамівської школи, очолював «Динамо-2», вінницький «Локомотив», служив начальником відділу футболу ЦС ДСО «Авангард». Автор біографічної книги «Воротар».
У «Динамо» опинився волею випадку
Олег Олександрович з’явився на світ на Алтаї. Його батько був військовим і сім’ї майбутнього воротаря довелося об’їздити міста і села. В Одесі Олег серйозно захопився футболом. Зрештою 17-річного перспективного юнака запросили в популярну команду «Харчовик».
Одного разу Макаров спостерігав за контрольним матчем основного і дублюючого складів київського «Динамо», які перебували в Одесі на передсезонному зборі. Так уже сталося, що страж воріт «дубля» захворів. І кияни попросили Олега, у якого з собою виявилася ігрова амуніція, виручити. Зіграв надійно, а вже наступного дня в будинку Макарових з’явився тренер киян Костянтин Щегоцький і запропонував батькам відпустити сина в столичну команду.
У результаті доволі складних перемовин із мамою юного обдарування, Костянтину Васильовичу вдалося отримати позитивну відповідь. У Києві його наставниками стали досвідчені воротарі Антон Ідзковський та Анатолій Зубрицький. Учень у них виявився вже дуже здібним.
Гра Макарова вирізнялася надійністю, дивовижною реакцією, вмінням обирати потрібну позицію. Досить часто він перегравав пенальтистів. Про нього говорили: «У Олега воротарські рукавички змащені клеєм». Він рідко випускав із рук прийнятий м’яч, позбавляючи суперників можливості зіграти на добивання.
Історичні трофеї киян
1954 року Олег Макаров разом із партнерами: Андрієм Зазроєвим, Віталієм Голубєвим, Михайлом Міхаліною, Віктором Терентьєвим, Михайлом Команом, Віктором Фоміним, Георгієм Граматікопуло, Володимиром Богдановичем, Тиберієм Поповичем, Ернстом Юстом, Палом Віньковатовим, Олександром Кольцовим, Аркадієм Ларіоновим. тренерами Олегом Ошенковим і Антоном Ідзковським став володарем Кубка СРСР.
Це був перший солідний трофей киян, які на шляху до тріумфу здолали «Спартак» (Вільнюс), московські клуби «Спартак» і ЦСКА, ленінградський «Зеніт». А у фіналі в Москві (у складних погодних умовах — туман, сніг із дощем) динамівці виграли в єреванського «Спартака» — 2:1.
Воротар киян Олег Макаров провів турнір на найвищому рівні.
Минуло сім років і «Динамо» (Київ) уже під керівництвом нового тренера В’ячеслава Соловйова вперше виграло чемпіонське «золото». Кияни на чотири очки випередили московське «Торпедо».
Олег Макаров у «золотому» чемпіонаті провів 29 поєдинків. Разом із ним дзвінкий успіх святкували: Юрій Войнов, Віктор Каневський, Валерій Лобановський, Олег Базилевич, Андрій Біба, Йожеф Сабо, Василь Турянчик, Віктор Серебряников, Анатолій Сучков. Володимир Щегольков, Валентин Трояновський, Микола Кольцов, Володимир Ануфрієнко, Віталій Щербаков, Ігор Зайцев, Леонід Клюєв, Володимир Єрохін, Микола Каштанов.
Важливе значення в першому чемпіонському сезоні 1961 року мав для киян матч у Тбілісі з місцевими динамівцями, які того року рідко поступалися на своєму полі.
Напередодні поєдинку на тренуванні в Києві Макаров отримав травму. Лікарі наполягли, щоб до столиці Грузії він не летів. Але треба знати характер Макарова. Він, природно, не зміг всидіти вдома, дивитися зустріч по телевізору. За 20 хвилин до відльоту команди примчав в аеропорт.
Того вечора наш воротар творив чудеса, роблячи сейв за сейвом. За п’ять хвилин до фінального свистка в кидку він ударився плечем об штангу і не міг підняти руку. Але вистояв мужній голкіпер, а його «Динамо» перемогло 1:0. І продовжило сходження на чемпіонську вершину!
Покинувши 1963 року воротарський пост, Олег Олександрович передав естафету в надійні руки Віктора Баннікова та Євгена Рудакова. І ці воротарі яскравою грою примножили славу київського «Динамо».
У 1996 році в Києві відбувся перший турнір «Меморіал Олега Макарова». Змагання стали традиційними. У них беруть участь українські та зарубіжні клуби. Красень Кубок отримує найкращий воротар. А сам турнір — данина пам’яті чудовому майстру, душевній і добрій людині.
Не стало Олега Олександровича Макарова 8 листопада 1995 року. Похований він на столичному Байковому кладовищі, поруч з іншими знаменитими динамівцями.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
