За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Жертви репресій 1937 року, знайдені при будівництві ЦУМу. Перезаховання. Фото з книги “Великий терор на Хмельниччині”.
Під час будівництва універмагу і знайшли цей тир з останками людей. Тоді вирішили це приховати, зазначив Сергій Єсюнін.
"У Радянському Союзі не могли так відкрито про це говорити чи журналісти десь в газеті написати. Так, є спогади тих людей, які там працювали. Їх розповіді зібрали десь в 1990-х роках. Водії вантажівок ночами вивозили ті залишки, кістяки людей, які екскаватор знаходив. Частину везли на цвинтар на проспекті Миру, біля теперішнього костелу є старий цвинтар. А більшу частину залишків тіл інші вантажівки вивозили за військовим цвинтарем по вулиці Кам'янецькій. Там траншею викопали і вантажівки туди все скидали, разом з землею. Ніхто не перебирав, ніхто не розбирав. Тобто це була для радянських часів звичайна практика, щоб приховати ці наслідки".
Через це будівництво ЦУМу затрималося майже на рік. Універмаг відкрили лише на початку 1973 року, тобто його будували аж шість років.
За словами історика Сергія Єсюніна, кількість розстріляних жертв репресій встановити важко.
"Це важко сказати. У справах, які пройшли по Проскурівському окружному відділу НКВС, 12 тисяч людей вони засудили до страти. Проскурівський округ був великий, як теперішній Хмельницький район. Але найбільша хвиля репресій пройшла у вересні-жовтні 1937 року, коли по місту заарештували й до розстрілу привели 2 тисячі людей".
Пам’ятник жертвам політичних репресій, встановлений на Військовому кладовищі. Хмельницька міська рада
На думку Сергія Єсюніна, під землею на тій ділянці досі можуть бути рештки тіл репресованих.
"Тому що тоді під час будівництва ЦУМу вони по контуру котловану рили і нема план-схеми. Враховуючи, що відділ НКВС — це була секретна установа, то схеми у відкритих доступах, наприклад, в архіві немає. Можливо, вони не повністю той тир, де розстрілювали, зруйнували і екскаватори не всю землю перекопали. За чутками, у дворі ЦУМу, де дев'ятиповерхівка, коли фундамент там копали, теж щось знаходили".
Тодішня влада намагалася цей факт приховати, тому ексгумацію тіл не проводили.
"Просто все вивозили. І все це швидко робили. Приховували все".
У 1991 році на сесії міської ради прийняли рішення про перепоховання знайдених останків на військовому кладовищі по вулиці Кам'янецькій із пам’ятним знаком "Жертвам політичних репресій".
