Третього вересня на дорозі біля села Ротмістрівка, що за кілька кілометрів від Сміли, батько ветерана Анатолія Гончаренка посварився через порушення правил дорожнього руху з колишнім боксером Вадимом Долотенком. Про інцидент повідомив сину — Анатолій знайшов автомобіль Долотенка і, як сам каже, щоб прискорити зустріч, відкрутив з нього номер. Також написав у соціальній мережі допис з проханням допомогти встановити власника.
Невдовзі з’явився Вадим Долотенко в супроводі кількох здорованів. Він двічі вдарив ветерана, а коли той упав, товариш Долотенка врізав Гончаренкові ще раз. Самим побиттям нападники не вдовольнилися: згодом зателефонували й погрозами змусили колишнього бійця ССО записати вибачення на відео.
Місцева поліція не відкривала кримінального провадження, посилаючись на те, що потерпілий не написав заяви на нападників. Лише 10 вересня після суспільного розголосу керівник пресслужби Черкаської поліції Зоя Вовк повідомила, що кримінальне провадження відкрили.
З Анатолієм Гончаренком зустрічаємося в кафе на набережній річки Тясмин у Смілі. Чоловік у темній футболці й шортах. На лівій руці — татуювання. На обличчі під правим оком — світло-жовтий синець.
Фото: Юрій Стригун Анатолій Гончаренко
— На початку війни я був у місцевій теробороні, потім служив у полку Сил спеціальних операцій. Згодом демобілізувався через проблеми зі здоров’ям у батьків. Третього вересня батько їхав старим автомобілем «жигуль-копійка» із Ротмістрівки. Його крейсерська швидкість — 35 кілометрів за годину. Це не сподобалося водію «хюндая», що рухався за ним. Долотенко, який був за кермом, нахамив батькові. Потім догнав, порівнявся й продовжив образи. Батько зателефонував мені. Я знайшов авто, відкрутив номер і виклав його фото у Facebook. З’явився Долотенко в супроводі компанії. Цих людей я ніколи не бачив і не знав, хто вони. Вадим почав розмову зі мною з брудних погроз. Сказав, що насправді я ніякий не військовий, а гниль. Натомість він справжній волонтер. Двічі вдарив мене. При кожному падінні я майже непритомнів і дуже важко зводився на ноги. Під час нападу один із цих чоловіків тримав гранату в руці, яку потім сховав у машину. Основна претензія нападників — я засвітив їхній автомобіль і тепер маю викупити його завтра за 5 тисяч доларів. За кожен день затримки — ще 5 тисяч доларів. Згодом Долотенко перетелефонував і наказав записати відео з вибаченнями. Я дуже боявся за життя батьків і виконав його прохання.
Фото: тг-канал 18000 (А шо у Черкасах?) Вадим Долотенко
За словами Гончаренка, поліцейських не було під час побиття, але згодом правоохоронці бачили й чули погрози на його адресу.
— Нападники сказали, що я п’яний, і бригада швидкої поставилася до мене відповідно. Почали питати про рік народження, а мені в голові крутиться 2011 рік. Лише коли дали води, стало легше. Я зумів зібратися з думками й розповів про ситуацію. Жодної медичної допомоги мені не надавали. Поліцейські теж ставилися до мене, як до нетверезого, попри синець під оком. Обшукати й подивитися автомобілі нападників у них і на думці не було. Я здивований реакцією суспільства на моє побиття — думав, що все замнеться й нікого не покарають.
Місцева журналістка Анна Шатна знає Анатолія Гончаренка від початку повномасштабного вторгнення.
Фото: Юрій Стригун Анна Шатна
— Коли я побачила відео його побиття, то впала в ступор. Про Долотенка й компанію чула погані відгуки, але фактів для оприлюднення не мала. Не подобається, коли його називають кримінальним авторитетом. Насправді це ніякий не авторитет, дрібна людина в їхній ієрархії й примітивний покидьок, який усі проблеми в житті звик вирішувати кулаками. Начальник Смілянської поліції Микола Заровний, коли ми організували акцію протесту під її стінами, казав, що оскільки немає заяви потерпілого, то й не можна відкрити кримінальне провадження. Але тільки-но почався суспільний резонанс, підстави знайшлися. Що дивно: місцеві блогери писали статті в соцмережах, де всіляко вигороджували нападників і принижували потерпілого.
Військовий Владислав Овчаренко називає Анатолія Гончаренка мужньою людиною.
— Ми воювали поруч, на відстані 400 метрів аж до останніх днів Бахмута. Нас вивели в Іванівку, і я візуально спостерігав, що росіяни робили з багатоповерхівками, де ще тримав оборону підрозділ Анатолія. Мені страшно було туди дивитися, а Толя з підрозділом трималися і вийшли звідти останніми.
Колишній смілянин Ілля Слободяник, який нині живе в Естонії, мав конфлікт з Долотенком ще кілька років тому.
— Долотенко — лише дрібна шістка айсберга організованої злочинності в Смілі, — розповідає телефоном. — Тут поліція давно злигалася зі злочинцями, які залякали людей. Дурне привернення до себе уваги резонансним побиттям і ще більш резонансним примушенням до вибачення свідчить, що Вадим далеко не найрозумніший у цій структурі.
У 2017–2018 роках Долотенко з товаришами двічі нападав на Слободяника.
Фото: Юрій Стригун Колишній секретар міськради Федоренко із сином Віталієм. На задньому плані, за спиною секретаря — Вадим Долотенко
— Перший конфлікт з цими бандитами я мав ще у 2017 році. Тоді був небайдужим смілянином, який хотів покращити життя в місті. Разом з друзями ми чистили річку й ставки, покращували екологію й загалом намагалися поліпшити життя городян. Якось звернув увагу на діяльність тодішнього секретаря міськради Віктора Федоренка: чоловік виписував собі по 600 % премії, і здавалося, це нікого не обходило. Я почав публічну боротьбу з ним. Спочатку він насміхався наді мною, навіть єхидно радив звертатися в поліцію. А коли дійшло до конкретних результатів і він програв у суді справу про розмір премії, вирішив поквитатися зі мною. 17 вересня 2017 року його син Віталій разом з Вадимом Долотенком увечері перестрів мене на вулиці й побив. Тоді ж погрожував ужити серйозніших заходів, якщо я не припиню своєї діяльності. Ще через пів року, коли я вже був членом виконкому міської ради й ішов на засідання, Долотенко підійшов і по-звірячому побив мене просто в центрі міста: зламав ніс і вибив зуби. Я три тижні лежав у лікарні.
Попри всі намагання змусити поліцію відкрити кримінальне провадження за фактом побиття й погрози застосувати силу, підкріплене аудіозаписами, правоохоронці впиралися й справу проти Долотенка не порушували. Це все тривало два роки, лише за допомогою столичної прокуратури вдалося вийти на підозру. Суд тягнувся довго, з численними переносами, аж поки ще через рік суддя не закрив справу, бо минув термін давності. Потім я знову поновлював її.
Керівник пресслужби Черкаської поліції Зоя Вовк підтвердила, що справу про побиття Слободяника відкрили. За її словами, досудове слідство в ній завершили й матеріали передали до суду.
Фото: Юрій Стригун Анатолій Терещенко
Побратим Гончаренка із Сил спеціальних операцій Анатолій Терещенко каже, що в Смілі влада фактично не міняється.
— Одна з проблем Сміли — толерування в зросійщеному місті всіляких покидьків й обрання до влади політичних перевертнів і пристосуванців. Представники смілянської влади спочатку були членами Партії регіонів, потім представляли Блок Петра Порошенка, а зараз усі — «слуги народу». Вивіски змінюються, а люди ті самі. Вадим Долотенко та його кореші показово позиціонували себе як прихильники АУЕ (російська кримінальна субкультура).
На інцидент відреагував керівник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія:
— Цей випадок має бути на особистому контролі міністра внутрішніх справ і генерального прокурора. Направив офіційні звернення на обох і звернувся до профільного комітету проконтролювати ситуацію.
Фото: Макс Требухов Давид Арахамія
Уродженець Черкас, майор ЗСУ, командир Другого штурмового батальйону Третьої штурмової бригади Дмитро Кухарчук створив банку, на яку скинули гроші, щоб покарати Долотенка. За добу зібрали понад 239 тисяч гривень.
— Виконавець найяскравішого покарання отримає все. Не вірю, що не знайдуться «невідомі патріоти», які проявлять характер, харизму й інтелект для досягнення гармонії в суспільстві. Акція розповсюджується в тому числі на місця позбавлення волі, — написав Кухарчук.
10 вересня поліція повідомила, що вручила підозру батькові Вадима Долотенка, оскільки сам нападник переховується. Наступного дня правоохоронці затримали його в одному з готелів області. Долотенко на камеру заявив, що поважає українську армію та український народ.
Юрій Стригун, журналіст
