За інформацією: Суспільне Хмельницький.
подільська сорочка, вишиванка, музей. Суспільне Хмельницький/Анастасія Сбродова
Сьогодні, 18 травня, у світі відзначають День музеїв. У Хмельницькому — заснували в 1929 році. Тоді він мав назву "Музей санітарної культури і гігієни". У ньому було чотири відділи, один з них — краєзнавчий. А в 1933 році краєзнавчий відділ став окремим музеєм. Наразі він налічує 84 000 експонатів.
Про це Суспільному розповів учений секретар Хмельницького обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін.
Розмістили експонати у пʼяти експозиціях — "Археологічна спадщина краю", "Воїни незламної нації: від України‑Русі до сьогодення", "У звичаях й традиціях народу ти душу свого краю пізнавай", "Непізнана планета комах", "Проскурів — романтика старовини".
"В залах розташовано приблизно 2% від усієї колекції. По-перше, через війну. Дуже багато найцінніших предметів ми сховали, які можуть постраждати під час якихось обстрілів. Тобто зброю, фарфор, фаянс ми сховали".
Сергій Єсюнін розповів про предмети експозиції "Проскурів — романтика старовини". Зокрема, про дві мармурові скульптури 1862 року, які створив французький скульптор Жан Олександр Жозеф Фальг'єр.
Мармурова скульптура 1862 року, яку створив французький скульптор Жан Олександр Жозеф Фальг’єр, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
"Унікальність в тому, що його роботи дуже відомі по всьому світу. Знаходяться в найкращих музеях: Лувр, Метрополітен, Берлінський національний музей. Там зберігаються і вони в нас теж є. Вони до нас потрапили з маєтків Сангушків. Був Роман Сангушко. І він в 1862 році відпочивав в Італії, тому що в нього було там поранення. Він побачив роботи молодого скульптора і замовив у нього скульптури його дружини Наталі та доньки Марії".
Скульптура доньки Романа Сангушко – Марії, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
На перший погляд, каже Сергій Єсюнін, важко сказати хто з них мама, а хто донька. Адже жінка та дівчина схожі між собою. Проте в архівах збереглись портрети сімʼї, а ще жінки в той період ховали волосся, а дівчата його показували.
Ще один предмет з цієї зали, який незвичний у нашому столітті, — "унітаз", якому понад 150 років. Він теж з маєтків Сангушків. Він виглядає, як різьблена голова кабана. Такі встановлювали в будинках заможних.
“Унітаз” з маєтків Сангушків, якому понад 150 років, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
"Коли діти до нас приходять, то ми їм даємо таку загадку: "Що голова кабана може означати?". Більшість не можуть нічого розказати, а це, якщо простіше, — "унітаз". Раніше, в XIX столітті, каналізації не було, були нічні вази, тобто горшки.
Він відкривається, туди вставлявся горшок. Після того, як зробили в нього свої справи горшок виносили, а стульчак залишався. Такі були переважно в наших поміщиків, вони мали мисливські будиночки і там свій інтер'єр облаштовували отакими витонченими мистецтвами".
Дерев’яний велосипед XX столітті, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Наступний експонат про який розповів чоловік — це дерев'яний велосипед. Його своїми руками змайстрував чоловік з Шепетівки. У XX столітті цей вид транспорту коштував, як автомобіль, через брак коштів подолянин вирізав собі велосипед з дерева й на ньому пересувався. А його син, який вже мав можливість собі придбати, в 1960-х роках передав його в краєзнавчий музей.
"Теж надзвичайно експонат. Я принаймні в жодному музеї в нас в Україні такого не бачив. Можливо, десь і є. На початку XX століття велосипеди стають популярними, але вони були дуже дорогі. Коштував орієнтовно 150-200 рублів. А на той час зарплата у робітників, це в царські часи, була 12-15 рублів. 200 рублів отримував, наприклад, якийсь полковник чи офіцер. І що робили прості люди? Вони купити велосипеда не могли, бо вони були іноземного виробництва. Вони самі робили. Він досі працює, якщо шини накачати".
Мелофон часів Проскурова, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
За словами Сергія Єсюніна, у цій ж залі знаходиться музичний інструмент часів, коли Хмельницький був Проскуровом. Його часто використовували містяни, бо він займав не багато місця в квартирі.
"Всі звикли до патефонів і грамофонів, а це мелофон — маленька труба, дзеркало вигнуте металеве, воно відбиває звук, який іде з платівки. І воно грає собі. Він компактний, якщо поставити грамофон, то це треба було велику квартиру мати. А міські квартири були не дуже великі, але тим не менш такий музичний апарат був популярний на початку XX століття".
Експозиція “Проскурів — романтика старовини”, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
У іншій залі музею облаштували експозицію "У звичаях й традиціях народу ти душу свого краю пізнавай". В одній частині кімнати — сільська подільська хата кінця XІX — початку XІX століття з піччю та, відповідним тому періоду, посудом. Про це розповіла завідувачка відділу історії Ніна Стрижак.
За її словами, у колекції музею близько 250 вишиванок різних технік. Більшість датується серединою XІX — початком XX століття. Найбільше сорочок вишито технікою "хрестик". Це найпоширеніша техніка, яка була на Поділлі. А найдавніша — "низинка". Окрім того у цій залі можна побачити жіночий та чоловічий верхній одяг, головні убори та прикраси нашого регіону.
У обласному краєзнавчому музеї близько 250 подільських сорочок, які вишиті різними техніками, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
"Якщо порівняти ці вишиванки, то "низинка" містила в собі геометричні орнаменти. Це різні трикутники, ромби, кривульки. Колір вишивки був один з вкрапленням іншого. В нашому випадку, для нашого регіону характерна вишивка чорним з вкрапленням червоного, або інших кольорів. А от коли в ужиток увійшла техніка "хрестик", то почали додаватися інші кольори".
За словами Ніни Стрижак, саме техніка хрестиком дала змогу відобразити вишивкою рослинні орнаменти: квіти, гілки, листя та ягоди. Тому серед подільської сорочки зʼявилися — з лілеями, чорнобривцями, ружами, калиною та виноградом. Нитку тоді фарбували природними барвниками, на Хмельниччині переважали чорний та червоний кольори.
Жінка розповіла, як відрізнялися сорочки півдня, півночі, заходу та сходу Хмельниччини.
"Такої аж суттєвої різниці не було. Десь було більш червоного кольору, десь чорного. От, наприклад, якщо взяти сорочки Новушицького району, то в них вишивали чорними нитками і вишивалися погрудки спереді, смуги на грудях і позаду на спині.
Наша Хмельниччина — це ж Поділля, вона охоплює два етнографічні райони, а саме Поділля і Південно-Східна Волинь. То в нас сорочки північних районів, от Шепетівський та Полонський, — вишиті білими нитками по білому полотну. Але разом з тим, там зустрічаються вишиванки, навіть у нас у фондах представлені, які вишиті червоними і чорними нитками. Тобто, такої аж великої відмінності не було".
Подільська сорочка вишита білим по білому, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Сорочки відрізнялися не лише тим, де їх створювали, а й для чого. Наприклад, святкові — були пошиті з одного шматка полотна, а буденні — складалися з верху та підточки. Якщо підточка сильно забруднювалася, то її міняли, обрізали й пришивали іншу. А вишитий верх залишали.
Подільська сорочка мала тунікоподібний крій, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
За словами Ніни Стрижак, подільська сорочка мала тунікоподібний крій, її шили з лляного, або конопляного полотна, яке потім відбілювали.
Найдавніша сорочка, яка знаходиться в колекції музею, датується серединою XIX століття. Вона з Новоушицького району.
"У нас є дуже цікаві дві сорочки. Вони вишиті рідкісною технікою "колодки". Вишивали їх в Кам'янець-Подільському районі та Новоушицькому. В Новоушицькому — вона мала свою автентичну назву "шатранка". Це цікава техніка, тому що в нас "хрестик" найпоширеніший, "низинка" найдавніша, "гладь" також поширена в селах нашого регіону. А от "шатранка", або "колодки" — це рідкісна техніка".
Сорочка вишита рідкісною технікою “колодки”, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
У залі можна побачити домоткані давні хустки. За словами Ніни Стрижак, на півдні області вони мали назву "курочка ряба".
Домоткані хустки, які мали назву “курочка ряба”, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
"Вони також зараз рідко зустрічаються. Цікаві вони тим, що мають цікаву смугасту кольорову гаму. Їх робили наші жіночки на ткацьких верстатах, ткали натуральне полотно. Воно дуже приємне на дотик. Практично весь одяг того часу був з натуральних тканин".
Прикрашали святковий стрій, відповідно до події та статків, коралі, силянки й віночки з воску та сухих квітів, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Прикрашали святковий стрій, відповідно до події та статків, коралі, силянки й віночки з воску та сухих квітів.
Вінок з воску та сухих квітів, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
У колекції музею є верхній чоловічий одяг. На Хмельниччині носили гуньку. Вона виткана з вовняних ниток і прикрашена оксамитом.
Чоловічий верхній одяг – гунька, виткана з вовняних ниток і прикрашена оксамитом, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
"Унікальна, тому що не всі музеї можуть похизуватися ось отаким верхнім одягом. Кожухи зустрічаються частіше, а ось така гунька, ще й в такому гарному стані, — це рідкість. Мені, розумієте, все подобається, бо воно все моє, все мені близьке".
Підтверджують, що жителі області одягалися в стрій, який представлений у музеї, фотографії, які впорядкували тематично. На світлинах видно побут предків, як виглядали хати та їхнє вбрання.
"За різними джерелами, є такі твердження, що коли дівчинці виповнювалося 8-10 років батько дарував їй скриню. І до моменту одруження у скрині дівчини могло нараховуватися від 60 до 80 сорочок на всі випадки життя. І за часів дівування, і коли вона заміж виходила, і коли вона вагітною ходила. Тобто і для дітей, і для свого майбутнього чоловіка в неї так також було в запасі декілька сорочок. І головне, в скриню дівчини, до моменту одруження, ніхто не мав права зазирати. Це вже тільки з її дозволу", — розповіла Ніна Стрижак.
У ще одній залі музею облаштували експозицію "Непізнана планета комах".
Експозиція “Непізнана планета комах”, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Вона зібрала більше тисячів видів комах: жуки, бабки, таргани, богомоли, бджоли, оси, джмелі, мухи, метелики та інші. Про це розповіла завідувачка відділом природи Неллі Мальована.
За її словами, музейні працівники за допомогою інтерактивів хотіли "зачепити" погляд відвідувача, тому у залі є збільшувальне скло, живий тарган, інсталяція міграції метеликів монархів тощо.
Інсталяція міграції метеликів монархів, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
"Років 15-20 тому чоловік-колекціонер збирав ос. У нього була така фішка, що він їх дивився під мікроскопом і замальовував кожну деталь. У нього вони були чорно-білі, а ми вже наклали фон на його малюнок. Там він ще зобразив лініями справжній розмір тіла й розмах крила. То його ці малюнки ми вирішили теж додати до нашої експозиції".
Тарган під збільшувальним склом, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Частина комах з України, частина — з усього світу, каже Неллі Мальована.
За її словами, у них в тераріумі проживають мадагаскарські таргани, які є одними з найбільших у світі.
У музеї в тераріумі проживають мадагаскарські таргани, які є одними з найбільших у світі, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
У цій залі є зліпок гігантської бабки меганеври. Ці комахи жили в період динозаврів. Вони можуть рости до 90 сантиментрів.
Зліпок гігантської бабки меганеври, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Музейники через інсталяцію показали, як живуть бджоли, створюють гнізда і роблять глиняні глечики. У них бджола відкладає яйце, заносить їжу та закриває його. В кожному глечику розвивається личинка. Мати-бджола має розрахувати, яку кількість їжі їй необхідно там залишити.
Інсталяція, як бджоли живуть та створюють гнізда, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
"Деякі бджоли яйця відкладають в стеблах ожини чи малини, або в мʼяких деревах чи кущах бузку. Вона там вирізає ідеальне коло з листочка, скручує його в конус і теж відкладає в кожну лунку яйце та їжу. Там в кожного своя їжа. Честно кажучи, ми коли створювали виставку дізналися дуже багато цікавих речей. Думаю: "Ну, як це можна не любити?"
Гніздо джмелів. В природі воно знаходиться під землею, травень 2025, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Також в цій залі можна побачити, макет як виглядає гніздо джмелів. В природі воно знаходиться під землею.
