Зрада не завжди починається з помад на комірці чи таємних дзвінків. Експертка зі стосунків Аннабель Найт розкриває тонкі психологічні маніпуляції, які використовують невірні партнери для приховування правди. Звичайна ввічливість чи зайва деталізація історій можуть бути тривожними дзвіночками.
Про це пише ТСН.
Експертка зі стосунків, сімейна консультантка та коучиня Аннабель Найт за роки практики допомогла сотням людей, які зіткнулися з кризами у шлюбі та тривалих взаєминах.
За її словами, звернення по допомогу далеко не завжди пов’язане з якоюсь різкою чи драматичною подією, зокрема зрадою. Набагато частіше причиною стає поступовий розпад комунікації, емоційної близькості та довіри між партнерами.
Водночас відсутність прямих скарг на зраду не означає, що в парі обоє залишаються вірними або що роман на стороні неможливий. Багато людей переконані, що одразу помітили б зраду чи навіть схильність до неї, однак на практиці сигнали часто бувають набагато тоншими.
До того ж такі ознаки легко пропустити, коли люди бачать одне одного щодня і звикають до певних моделей поведінки. З позиції стороннього спостерігача — консультанта, який не залучений емоційно — Найт виділяє низку характерних поведінкових патернів, що можуть свідчити: людині є що приховувати.
Водночас, наголошує експертка, для появи цих сигналів зовсім не обов’язково доходити до етапу сімейної терапії. Вона пропонує поглянути на власні стосунки очима спеціаліста і звернути увагу на такі моменти.
Спроби контролювати наратив
Найт називає це «доповнювальними» висловлюваннями. Йдеться про ситуації, коли один партнер дозволяє іншому сказати лише кілька фраз, після чого втручається, додаючи власні пояснення, щоб перехопити ініціативу або перевести розмову у вигідне для себе русло.
Зовні це може видаватися проявом єдності чи командної роботи. Однак консультантка вбачає в такій поведінці спробу контролювати враження оточення про стосунки та впливати на те, як інший партнер сприймає події.
Особливо це помітно під час розмов зі спільними друзями або родичами, коли один із партнерів постійно перебиває іншого. За словами експертки, варто замислитися, чому людині настільки важливо контролювати сприйняття стосунків з боку.
Постійна згода з думкою партнера
На перший погляд, це може здаватися позитивною зміною, особливо якщо раніше партнер часто сперечався або займав оборонну позицію. Проте різка поступливість у конфліктах нерідко є тактикою уникнення.
Найт зазначає, що сварки рідко залишаються в межах початкової теми. Щоб не торкатися незручних питань, людина, яка зраджує, може просто погодитися з позицією партнера, щоб швидше завершити розмову.
Раптовий сплеск «зручності» та готовності в усьому поступатися у складних діалогах може бути приводом задуматися про справжні мотиви такої поведінки.
Апеляція до власних «кордонів»
Психологічні терміни давно стали частиною повсякденної мови — від «тригерів» до «травм» і «кордонів». Найт підкреслює: встановлення особистих кордонів у стосунках саме собою є цілком здоровою практикою. Однак насторожує, коли під прикриттям «кордонів» людина вимагає надмірного рівня приватності — наприклад, категорично забороняє партнерові навіть торкатися її телефона. В таких випадках, зазначає експертка, виникає логічне запитання: що саме намагаються приховати?
Помітні позитивні реакції
Негативні емоції люди навчилися приховувати значно краще, ніж позитивні. Гнів або смуток у соціумі сприймаються дискомфортно, тому їх часто маскують.
Натомість позитивні реакції стримувати складніше. За словами консультантки, якщо під час обговорення певної теми партнер напружений, але після зміни розмови раптово відчутно розслабляється чи стає відкритішим, це може свідчити про полегшення, зокрема через те, що небезпечну для нього тему більше не порушують.
Надмірне занурення в деталі
Поширеним є уявлення, що людині з секретами легше мовчати. Насправді, за спостереженнями Найт, ті, хто бреше близьким, часто говорять надто багато.
Детальні, перевантажені подробицями історії про те, де людина була або з ким спілкувалася, можуть бути способом відволікти увагу. Коли партнера буквально «засипають» новою інформацією, його мозок зайнятий обробленням деталей, а не пошуком логічних нестикувань.
Експертка наголошує: правді, на відміну від брехні, не потрібна складна конструкція.
Надмірний сарказм і жарти
Найт з обережністю ставиться до сарказму та жартів під час серйозних розмов. У терапевтичній практиці це часто є способом уникнути глибоких, дискомфортних емоцій — тих самих, які можуть вивести на тему зради.
Подібна поведінка може проявлятися й удома, коли партнер постійно намагається звести все до жарту, не вступаючи в реальне обговорення проблем.
Роздмухування дрібних образ
За словами експертки, зрадники не завжди цинічні або безжальні. Часто це люди, яким бракує сміливості завершити старі стосунки, але водночас хочеться нових емоцій.
Щоб виправдати власну невірність, вони починають виставляти партнера винним, перебільшуючи або вигадуючи дрібні образи — наприклад, ревнуючи до звичайного спілкування з друзями.
Коли одна людина систематично зображає іншу «негативним героєм» у будь-якій ситуації, це, на думку консультантки, може свідчити про приховані мотиви.
Закритість у терапії та повсякденному спілкуванні
Якщо пара вже дійшла до сімейної терапії, але один з партнерів залишається емоційно закритим, це викликає у фахівців підозру. Те саме стосується і повсякденного життя поза кабінетом психолога.
Найт звертає особливу увагу на мову тіла: напружені м’язи, стиснута щелепа, вени, що виступають, або, навпаки, завмирання з нерухомим поглядом і затриманим диханням. Така реакція, відома як «freeze response», є типовою для ситуацій, коли людину заскочили на брехні.
Експертка радить замислитися над цими сигналами, особливо якщо фізична напруженість з’являється щоразу, коли в розмові згадуються певні люди з оточення партнера.
