Франція – одна з найбільш «дробних» країн Європи з точки зору місцевого самоврядування. Тут існує близько 35 тисяч громад/комун – від мегаполісів до зовсім маленьких сіл. Багато з них мають по кілька десятків мешканців. При цьому вони мають своїх мерів, депутатів, інші представницькі елементи. Очевидно, що в сучасному світі таким громадам складно самостійно розв’язувати складні питання: організувати громадський транспорт, побудувати очисні споруди, ефективно управляти сміттям або привабити інвестора.
Саме тому Франція ще кілька десятиліть тому зробила ставку не на укрупнення громад, а на їхню співпрацю. Так з’явилися міжмуніципальні об’єднання – добровільні, а згодом і обов’язкові союзи сусідніх громад, які разом розв’язують спільні проблеми. Кожне місто чи село зберігає свого мера, раду, місцеву ідентичність, але частину повноважень передає на спільний рівень.
Найчастіше на міжмуніципальний рівень виносять ті питання, які не мають сенсу вирішувати окремо. Наприклад, транспорт: люди живуть в одному місті, працюють в іншому, а користуються дорогами, автобусами і трамваями всі разом. Те саме стосується каналізації, водопостачання, очищення стічних вод, утилізації відходів чи просторового планування.
Для великих міських регіонів у Франції створили метрополії – особливі міжмуніципальні об’єднання з ширшими повноваженнями та власними бюджетами. Париж, Марсель, Ліон, Бордо, Лілль, Тулуза – це приклади територій, де десятки громад діють як єдиний організм. Вони разом планують розвиток, будують інфраструктуру, залучають інвестиції та дбають про якість життя мешканців.
Важливо, що така система не з’явилася за один рік. Французи йшли до неї поступово: від добровільних угод до чітких правил, від простих спільних проєктів до спільних стратегій. Головний принцип залишився незмінним – рішення мають ухвалюватися там, де вони працюють найкраще.
Французький досвід показує: міжмуніципальна співпраця – це не про втрату незалежності, а про здоровий глузд. Вона дозволяє економити кошти, уникати дублювання, покращувати послуги і, зрештою, робити життя людей зручнішим. Саме так формується сучасний міський регіон, орієнтований не на кордони на карті, а на реальні потреби мешканців.
Фото Georgi Guruli/Unsplash
