За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Сергій Лемешев завврює чай на кухні, Хмельниччина, 17 листопада 2025 року. Суспільне Хмельницький
Тоді, зазначив Сергій Лемешев, брат за звичкою уберіг його.
"Усе дитинство він возив мене на велосипеді на рамі, завжди захищав — і на фронті так само намагався вберегти. Після того як брат потрапив у полон, я ще три місяці воював і отримав важке поранення. Шансів давали мало. Постійно казали, що я в тяжкому стані, що невідомо, чи взагалі виживу. А якщо й виживу, то нічого не говоритиму, нічого не пам’ятатиму, залишуся, грубо кажучи, "овочем".
Військовий розповів, що 23 дні був у комі, переніс понад десять операцій і кількарічну реабілітацію в Україні й за кордоном. Тепер хоче повернути брата.
"Ми з братом і з побратимами не робили й кроку назад — йшли до кінця. І брат у мене справжній воїн — він завжди вчив, що солдат має виконувати свій наказ. Ми давали присягу. І ось тепер, коли я осліп, я стукаю, а мене просто не чують. Стає сумно від усвідомлення, що ти наче "відпрацьований матеріал", нікому не потрібний".
Ветеран на прогулянці із собакою-поводирем у селі Маниківці, Хмельниччина, 17 листопада 2025 року. Суспільне Хмельницький
Замінити брата, зазначив, не зможе ніхто.
"Люди в селі мені дуже допомагають. Ми з Баді проводимо разом дні. А коли Баді був у школі — то був просто капець. Я залишався в чотирьох стінах зовсім один. Життя було б зовсім іншим, якби брата повернули. Ми б разом щось робили, кудись їздили. Ми ж від самого дитинства завжди були вдвох".
Сергій Лемешев зізнався, що не звик сидіти на місці. Зараз у цьому йому допомагає собака-поводир Баді.
"Він дуже мені допомагає — без нього я не зміг би так швидко пересуватися. Ми багато куди їздимо: у Київ, Одесу. Тут він добре знає маршрут до магазину, стадіону".
Баді – собака-поводир військового Сергія, який скрізь його супроводжує, Хмельниччина, 17 листопада 2025 року. Суспільне Хмельницький
