Гала Бахмет – американська художниця з костюмів українського походження, володарка двох номінацій на престижну телевізійну премію “Еммі”. Перш ніж опинитися в Америці, сім’я Бахметів подолала безліч випробувань, але вони тільки зробили їх сильнішими. Як і саму Галу, яка в найскладніші моменти свого життя згадує про своїх рідних. “Мої батьки, боротьба моїх предків, їхні здобутки, – каже вона, – це моя українська ідентичність, яка активує в мені таємну суперсилу. Ніхто не може зламати мене чи змусити зійти зі свого шляху завдяки моїй спадщині, яка є багатою, глибокою та значною”.
Відео дня
Історія родини
Гала – Галина – Бахмет з’явилася на світ у Чикаго, в українській родині, історія якої сповнена трагічних подій. Її мати Ванда народилася на Дніпропетровщині 1934 року, а діда Гали вбили під час Голодомору – він перегородив шлях бригаді ОДПУ, що прийшла, аби забрати в сім’ї харчі та викрасти худобу. Усе життя бабуся Гали трепетно ставилася до їжі, не дозволяючи рідним викинути навіть суху шкоринку хліба. “Їжа – це святе”, – завжди говорила вона. Родину батька Гали врятувало від голоду те, що вони втекли з села, де жили, до міста – після кількох переїздів сім’я осіла в Запоріжжі. Під час Другої світової війни родичів Бахметів з обох сторін забрали до Німеччини на примусові роботи. Після закінчення воєнних дій у Європі вони отримали статус біженців, а згодом переїхали до американського Чикаго – там залюбки приймали українців. Батько Гали, Віктор, здобувши вищу освіту, закінчив аспірантуру в Університеті Іллінойсу, працював викладачем у приватному гуманітарному коледжі в Макалістері. Коли сім’я переїхала до Сент-Пола, спочатку викладав і там, але згодом перейшов на роботу до місцевого Водоканалу. Мати Ванда, за освітою хімік, була завідувачкою лабораторії в американській транснаціональній корпорації The 3M Company, також працювала з атомною спектроскопією.
Витоки таланту – в українській культурі
У дитинстві Гала відвідувала українську суботню школу та церкву, була членкинею українських молодіжних організацій – таких як “Об’єднання демократичної української молоді”. Бахмет закінчила коледж Університету Святої Катерини в Сент-Полі. Коли прийшла пора обирати професію, вона вже чудово розуміла, чим саме хоче займатися. Батьки – особливо мама – виховали доньку в любові до української культури та традицій, зокрема й національних костюмів – згодом цей інтерес переріс у захоплення дизайном одягу. Основою свого бажання стати художницею Гала називає українське оточення – рідних та друзів родини, які сформували її національну ідентичність. “Такі речі як рукоділля, пісні, танці, вірші справили на мене величезний вплив – каже Бахмет в інтерв’ю. – Існує прямий зв’язок між тим, як мама навчала нас із сестрами (у Гали їх дві, старша і молодша) вишивати, і моїм інтересом до історичного текстилю та історичного костюма”.
Дві номінації на “Еммі”
У кіноіндустрії Гала Бахмет працює вже досить давно – з 1993 року. На її рахунку участь у багатьох голлівудських картинах, серед яких “Дім з піску і туману”, “Все життя перед її очима”, “Переможець премії непокори в Огайо”, “Рівердейл”, “Юність Шелдона”. Вона “одягала” таких зірок, як Джуліанна Мур, Джон Траволта, Ед Гарріс, Бен Кінгслі. Близько п’яти років художниця працювала над драматичним серіалом Дена Фогельмана “Це ми”, який розповідає про життя сімей, діти в яких з’явилися на світ в один день. Дія шоу розгортається протягом 80 (!) років, тож перед дизайнеркою стояло цікаве, але й доволі складне завдання: створити велику кількість комплектів одягу, які належать до різних історичних епох.
Бахмет необхідно було проявити не тільки притаманні їй від природи смак і фантазію, а й знання в галузі історії моди, якою Гала захоплювалася завжди. Їй подобалося – і подобається – вивчати відповідну літературу, історія і культура – головні захоплення художниці, в результаті образи, які вона створює для героїв своїх картин, виходять максимально достовірними. Ще одна серйозна робота в послужному списку Бахмет – серіал “Американська історія жахів”, він був знятий на основі реальних подій, тож максимальна точність у відтворенні костюмів того чи іншого часу була особливо важлива. Не дивно, що в результаті саме за свої телевізійні роботи Бахмет отримала дві номінації на одну з найпрестижніших у цій царині премій США – “Еммі”, що є аналогом кінематографічного “Оскара”, а також премію Гільдії художників з костюмів.
“Не маємо права “втомлюватися” від війни”
Гала сприймає близько до серця все, що відбувається на її історичній батьківщині – в Україні. Після початку повномасштабної війни Росії проти України вона дала притулок у своєму домі матері з трьома дітьми, які втікали до США від воєнних дій. Можливо, в той момент, коли Гала вирішила надати їм притулок, вона згадала про своїх рідних, які саме в статусі біженців приїхали колись до Америки, щоб почати нове життя. Про необхідність підтримувати Україну художниця говорить в інтерв’ю та публічних виступах: вона вважає, що, поки наша країна самотужки воює за весь західний світ, ані люди, які проживають у ньому, ані уряди їхніх країн не мають права “втомлюватися” від цієї війни. “Україні потрібна допомога, – каже вона, – і ми зобов’язані їй її надати”.
