За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Ярослав Ковальчук. Суспільне Хмельницький
У будинку траурних подій попрощалися з 27-річним Ярославом Ковальчуком. Туди прийшли близькі та рідні воїна. Його побратим на позивний "Псих" зазначив, Ярослав Ковальчук доброволець з перших днів повномасштабного вторгнення.
"Йому воно боліло, за країну боліло, щоб бити ворога. Він і пішов у своєму молодому віці на війну. Гідний син своєї країни, завжди ішов на завдання віддано. Як надійний побратим. Не переживаєш. Поряд з тобою надійна людина, яка завжди тебе прикриє. І були в дуже різних ситуаціях, і на штурмах і на багато чому. Завжди дуже надійний, відповідальний. Справжній воїн", — пригадав "Псих".
Побратим розповів, Ярослав Ковальчук воював у 63-тій окремій механізованій бригаді. Був розвідником. Загинув воїн 13 листопада 2025 року у Краматорському районі на Донеччині. У Ярослава Ковальчука залишилася дружина і батьки.
Сергій Григоренко. Суспільне Хмельницький
Цього ж дня попрощалися і з 41-річним Сергієм Григоренком. Його знайома Раїса Осадчук пояснила, чоловік намагався допомогти усім.
"І мені особисто допомагав. За той короткий час, коли він приїжджав. Він старався допомогти всім, хто просив у нього допомогу", — зазначила Раїса Осадчук.
За її словами, він дуже любив своїх дітей: "Я бачила, як він приїжджав, як він Єву (ред. доньку) цілував і сина свого", — пригадала жінка.
Раїса Осадчук розповіла, родина Григоренків переїхали до Хмельницького з Донеччини. У травні 2024 Сергій Григоренко був призваний до лав ЗСУ. Служив у 155-тій окремій механізованій бригаді. Загину воїн 12 листопада 2025 року на Донеччині від удару ворожого дрона. У Сергія Григоренка залишилася дружина, та троє дітей.
Обох воїнів поховали на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.
