Вистава у трьох діях.
Дія перша.
Держава ухвалює рішення не підвищувати тарифи на тепло та воду.
Дія друга.
Держава підписує меморандум із містами й каже:
«Ми залишимо вам 4% ПДФО, який ви збираєте на місцях, щоб мали змогу покривати збитки від заморожених тарифів. А решту – шукайте у власних бюджетах».
Для Львова різниця між реальним тарифом і чинним становить 1,5 млрд грн.
А ті самі 4% ПДФО – це лише 700 млн грн.
Дія третя.
Держава подає перший проєкт бюджету і забуває про меморандум та обіцянку залишити містам 4% ПДФО. Після зауважень Верховної Ради з’являється другий проєкт, але й там знову немає 4% ПДФО. Зате мораторій на підвищення тарифів продовжує діяти.
Завіса.
Ч – Чесність.
Простими словами: якщо все залишиться так, як є, у 2026 році Львів заплатить 1,5 млрд грн лише за компенсацію збиткових тарифів.
І це – відповідь на запитання: куди йдуть кошти міста.
Поширте, будь ласка. Бо ці 1,5 млрд грн – це гроші громади, і кожен має знати, на що вони витрачаються.
А тим часом – теплоенерго й водоканал продовжують працювати із зношеною інфраструктурою та дедалі більшими збитками.
Оригінал
