За інформацією: Суспільне Херсон.
Мобільна група із знищення дронів. 30-й Корпус морської піхоти ВМС ЗС України/Facebook
Але ж українські військові на нашому напрямку цьому якось протидіють?
— Так, звичайно, наші сили активно й успішно протидіють ворогу. Наприклад, за минулий тиждень було знищено 113 одиниць ворожого озброєння — і це лише за один тиждень. Також було збито приблизно 90% безпілотників, які ворог запускав по Херсонщині та самому Херсону.
Це і радіоелектронна боротьба, і аеророзвідка наша, яка виявляє ворожі цілі. Це і успішне ураження цих цілей з різного озброєння, яке ми зараз маємо.
Чи відрізняються нинішні бойові дії від того, що ми спостерігали рік тому?
— Не можу сказати, що ситуація дуже змінилася. Просто війна стала інтенсивнішою: ворог використовує більше озброєння і значно більше FPV-дронів. Як і торік, вони намагаються закріпитися на островах у дельті Дніпра та витіснити наших бійців із позицій на лівому березі.
Вони активно займаються дистанційним мінуванням, зокрема й протипіхотними мінами. Через це найбільше страждають цивільні. Єдине — вони почали використовувати більше піхоти, і через це їхні втрати також зростають.
Морські піхотинці на човні. 30-й Корпус морської піхоти ВМС ЗС України/Facebook
Тобто російські військові створюють умови для повторного наступу на Херсон?
— Ні, так говорити не варто, тому що ми не бачимо жодних ознак, що вони реально можуть знову спробувати захопити Херсон. У них зараз просто немає для цього тут достатніх сил і ресурсів.
Так, я думаю, що вони мріють про повторне захоплення Херсона, але в них нічого не вийде. 30-й корпус упевнено тримає свої позиції. Ми діємо відповідно до наказів нашого командування і не збираємося залишати Херсон.
Ви згадували, що зросла інтенсивність обстрілів. З чим це пов'язано?
— Інтенсивність обстрілів зросла насамперед тому, що ворог не досягає своїх цілей на полі бою. Через це вони більше б’ють по цивільній інфраструктурі та мирному населенню.
На мою думку, таким чином ворог просто мститься за свої невдачі на фронті. Крім того, вони використовують ці обстріли як спосіб тиску на цивільних.
Згоріле авто у Херсоні після російської дронової атаки, лютий 2026 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Те, що відбувається зараз у Херсоні: атаки постійні безпілотниками, дистанційне мінування, — це є порушенням звичаїв та правил ведення війни?
— Так, це справді є порушенням міжнародних норм і законів. Але треба розуміти, що Російська Федерація взагалі не підписала Конвенцію про заборону використання протипіхотних мін.
Якщо говорити про загальнолюдські норми, мораль, принципи й правила ведення війни, то їхні дії — це однозначно порушення. Адже через таке дистанційне мінування найбільше страждають цивільні люди.
Де зараз відбувається протистояння морської піхоти із російськими військовими на південному напрямку?
— Це острівна зона дельти Дніпра, Херсонщина. На жаль, поки що окупований лівий берег. Через те, що між нами є водна перешкода, більшість бойових дій відбувається за допомогою артилерії та безпілотників. Переважно все відбувається дистанційно. Піхотних боїв тут зараз мало. Практично вся боротьба ведеться саме засобами ураження або БпЛА.
Морпіх управляє дроном. 30-й Корпус морської піхоти ВМС ЗС України/Facebook
Це унікальна ситуація для фронту: водна перешкода, два береги однієї області розділені?
— Ця ситуація справді унікальна. Не можна сказати, що тут воювати легше, ніж на Донеччині. Військові, які виконують завдання саме тут, стикаються з викликами, яких немає, наприклад, на Донеччині.
Я не кажу, що там легше. Під час війни взагалі не можна сказати, що десь простіше, а десь складніше — кожен район має свої особливості. Просто тут своя специфіка роботи: велика відстань до противника, водна перешкода, складні погодні умови. Взимку воювати значно важче, ніж улітку, наприклад.
Ми згадували про водну перепону. Безпосередньо на воді також йде боротьба?
— Так, бойові дії відбуваються і на воді. Противник намагається закріпитися на островах і просувається туди на різних плавзасобах. Ми їх виявляємо та знищуємо. Так само ефективно працюють і наші надводні дрони — вони є у нас у наявності, і ми успішно їх застосовуємо.
Морпіхи з човном. 30-й Корпус морської піхоти ВМС ЗС України/Facebook
Зараз острівна зона під нашим контролем?
— Острівна зона під нашим контролем — це правда. А ворог, який намагається там закріпитися, зазвичай знищується протягом кількох годин після того, як ми його виявляємо.
Як щодо інформації, яку вони періодично вкидують, що вони вже готові атакувати і зайти в мікрорайон Корабел?
— Це неправдива інформація. Ворог не заходить у цей мікрорайон — його знищують ще на островах. Він навіть не наближається сюди. У них просто немає шансів дістатися до цього району.
Вони намагаються висуватись невеликими групами на різних плавзасобах і намагаються закріпитися на островах у дельті Дніпра, щоб показати свою присутність та "ефективність". Але насправді їхні результати зовсім не такі, як вони заявляють у своїх пропагандистських медіа.
Човен морської піхоти на Дніпрі. 34 окрема бригада берегової оборони Морської Піхоти/Facebook
Хто і як зараз йде у морську піхоту? Який портрет морського піхотинця?
— У морську піхоту зараз приходять дуже різні люди — з різними професіями, навичками та інтересами. Це справді дуже різноманітні фахівці. Вони потрапляють до нас по‑різному: Збройні сили України, у тому числі морська піхота, комплектуються як через мобілізацію, так і через рекрутинг. Рекрутинг проводять військові частини, які отримали на це відповідні повноваження.
Якщо говорити про мобілізацію, то тут усе зрозуміло: люди потрапляють до нас через ТЦК після того, як проходять базову загальновійськову підготовку у навчальних підрозділах та навчальних центрах.
Якщо говорити про рекрутинг, яким корпус теж активно займається, то в кожній військовій частині є свої рекрутингові відділення. Вони підбирають людей на посади, які у нас вакантні. Рекрутери спілкуються з кандидатами, проводять співбесіди, допомагають пройти військово-лікарську комісію й фактично супроводжують людину на всіх етапах оформлення.
Якщо говорити про портрет бійця, то не секрет, що зараз Сили оборони України справді відчувають нестачу особового складу, і морська піхота — не виняток. Морський піхотинець, перш ніж приступити до бойових завдань, має пройти навчання, бути професійним, мати хороший стан здоров’я та фізичної підготовки. Він повинен бути належно підготовлений і забезпечений усім необхідним.
Морський піхотинець у плавнях. 30-й Корпус морської піхоти ВМС ЗС України/Facebook
Як відбувається підготовка новобранців? Чи достатньо її для того, щоб потім тих, хто ніколи не тримав зброю в руках, відправляти на передову?
— Підготовка новобранців триває постійно. За законом ми не маємо права відправляти людину на бойові завдання, поки вона не отримає необхідних навичок і не буде належно навчена. Коли нова людина приходить до армії, перше, що вона проходить, — це базова загальновійськова підготовка.
Після цього людина проходить фахову підготовку — тобто навчання за тією спеціальністю, яку вона або сама обрала, або яку їй визначили відповідно до її цивільної професії чи навичок. Після проходження базової підготовки та фахового навчання — а це займає кілька місяців — людина потрапляє у підрозділ.
І там починається етап адаптації — коли боєць вливається в колектив і звикає до роботи саме в тій команді, з якою виконуватиме бойові завдання. І лише після цього, якщо командир підрозділу вважає, що боєць готовий, його допускають до виконання бойових завдань за призначенням.
.
Чи змінилась мотивація тих, хто приходить зараз служити, у порівнянні з 2022 роком?
— Я думаю, що так — мотивація змінилася. На жаль, ми вже не бачимо тих черг у ТЦК, які були на початку повномасштабного вторгнення росіян. Мотивація стала іншою. Але навіть якщо люди приходять із не надто високою мотивацією, вони потрапляють у нормальні підрозділи з нормальним командуванням, хорошими командирами та здоровим психоемоційним кліматом у колективі.
Коли люди вже приходять до нас і розуміють, що вони є військовослужбовцями та частиною великої родини морської піхоти, їхня мотивація зростає. Це відбувається тому, що з ними починають працювати.
Люди починають розуміти, що в армії теж можна спокійно жити. У нас, як і в усіх українців, є відпустки, є право виїзду за кордон. Ми маємо можливість бачитися з сім’ями. Ми не тільки воюємо — ми тут також живемо. І це життя цілком прийнятне.
Морпіх на навчаннях. 30-й Корпус морської піхоти ВМС ЗС України/Facebook
Які завдання можуть виконувати морські піхотинці на південному напрямку? Якщо можна детальніше
— Усе залежить від того, у який підрозділ потрапляє людина. У нас є різні підрозділи з різними завданнями, і від цього залежить, чим саме займається військовослужбовець. Хтось може стати оператором БПЛА і виконувати одні завдання. Інший може потрапити в інженерний підрозділ і мати зовсім іншу роботу. А хтось служить у піхоті — і там теж є багато різних напрямів і обов’язків.
У морській піхоті дуже багато різних завдань. Це не тільки люди, які воюють зі зброєю. Є ті, хто працює на кухні, хто займається документацією, хто відповідає за фінанси, хто виконує інженерні роботи. Кожен підрозділ має свої напрямки, і кожен військовий виконує важливу частину спільної справи.
Можливостей у нас дуже багато — так само, як і різних посад. Кожна людина може знайти себе в морській піхоті: за власним бажанням, за своїми вміннями чи за тим напрямком, який їй найбільше підходить.
Що найважче зараз для бійців на нашому напрямку, як фізично, так і психологічно?
— На мою суб'єктивну думку, зараз людям психологічно важче. Є накопичена втома — повномасштабна війна триває вже чотири роки, і багато військових воюють вже дуже давно. Через це психологічне навантаження значно сильніше. Фізично також важко, але, як на мене, психологічно — набагато складніше.
Екіпаж морських пхотинців готує до роботи дрон. 30-й Корпус морської піхоти ВМС ЗС України/Facebook
До речі, про ротацію. Чи є можливість відпочивати, змінювати одних військових на інших?
— Звичайно, у нас відбуваються ротації, як і в інших підрозділах Сил оборони. Є планові ротації та позапланові — залежно від ситуації на цій ділянці фронту. Іноді ротація може затриматися через погані погодні умови або через активність ворога. Але в будь-якому разі ротації все одно відбуваються, і люди отримують час для відпочинку.
30-й корпус тримає Херсонський напрямок. Якими результатми можете похвалитись?
— 30-й корпус воює не лише на Херсонському напрямку. Ми воюємо й на інших, часто найскладніших ділянках фронту — і фактично всюди діємо успішно. Ми утримуємо свої позиції та наносимо ворогу вогневе ураження, завдаючи йому значних втрат.
Якщо говорити про минулий рік, то 30-й корпус знищив або подавив понад 100 000 FPV‑дронів. Втрати особового складу противника — близько 30 000 осіб. Ми також збили майже 400 важких ударних дронів типу "Шахед" та понад 400 дронів оперативно‑тактичного рівня типу "Орлан", то їх знищено понад 400. Це, якщо брати так коротко в цифрах.
Речник 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ Павло Дрогаль. Суспільне Херсон
Ви навіть ділитеся досвідом з іноземними військовими?
— Так, ми ділимося своїм досвідом із міжнародними партнерами й отримуємо від них значну підтримку. Ми проводимо спільні навчання, і навіть під час війни відбувається постійний обмін досвідом. Партнери передають нам свої знання та технології, і ми також ділимося тим, що напрацювали на полі бою.
Їм насправді є чому у нас повчитися?
— Я вважаю, що зараз будь-яка армія світу могла б багато чому навчитися в Сил оборони України — не лише в морської піхоти. Той бойовий досвід, який українська армія здобула за ці роки, сьогодні не має аналогів у світі. Наші міжнародні партнери дуже серйозно ставляться до цього досвіду. Вони дійсно зацікавлені навчатися у нас і переймати наші напрацювання.
У всякому разі, коли ми працювали з нашими іноземними партнерами, вони дуже цікавились, в тому числі, і нашим досвідом у сфері безпілотних авіаційних комплексів та наземних роботизованих комплексів. Їм дуже цікаво, і вони розуміють цю користь.
Про що йдеться, коли ви говорите про той унікальний досвід, який ми маємо?
— Я маю на увазі, що війна такої інтенсивності і з таким сучасним озброєнням, як зараз, раніше ніколи не велася. Це і масове застосування безпілотників, і різних інших засобів ураження. Це також постійна протидія таким засобам ураження, як балістичні та крилаті ракети — і все це в тих масштабах, у яких їх застосовує Російська Федерація.
Ми маємо розуміти, що воюємо проти дуже сильного противника. Тому більшість змін відбуваються саме з нашого боку — ми змушені постійно шукати нові засоби та нові способи протидії тій силі, яку застосовує проти нас РФ.
Ми просто змушені були фактично міняти цю війну — завдяки інноваціям, новим технологіям і впровадженню речей, які раніше просто не використовувалися. Раніше в цьому не було сенсу, але нині обставини змусили нас почати це робити.
Морські піхотинці 36-ї окремої бригади морської піхоти. 30-й Корпус морської піхоти ВМС ЗС України/Facebook
Ця війна, вона більше про технології чи про людей?
На цю війну технології чинять дуже великий тиск. Вони реально впливають на ведення цієї війни, але все одно ці технології створюються людьми. І мабуть, тут швидше не технології, а інновації, способи застосування того озброєння, яке зараз є в наявності.
Тому що дрони придумали не сьогодні, як БпЛА, так і ті ж надводні чи наземні дрони, просто зараз є можливість застосовувати їх в іншому розрізі та в інших варіантах.
Ворог у цьому теж розвивається; він теж вчиться. Постійно з'являються нові модифікації дронів. Ті дрони, які були у них, модернізуються, а відстані, на які ці дрони можуть літати, стають довшими.
Залишки російського дрона після чергової атаки середмістя Херсона, березень 2026 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Які системні проблеми ви могли назвати відкрито: що вони є, і про це треба говорити?
— Не секрет, що нам зараз бракує особового складу. Тобто нам не вистачає людей, які могли б виконувати різні завдання. Так, ми все одно справляємося й виконуємо ці завдання успішно, але це вимагає значно більше зусиль від тих військових, які вже служать. Мабуть, найбільша системна проблема зараз — це те, що нам потрібно більше людей, більше особового складу.
Ще одна важлива проблема — це боротьба з російською пропагандою. Вони дуже активно працюють, особливо на наше цивільне населення, і намагаються розхитати наш тил.
Знову ж таки, росіяни, розуміючи, що вони нічого не можуть вдіяти з українською армією на полі бою, намагаються тиснути на тил. Наш тил має розуміти: якщо він залишатиметься єдиним й не піддаватиметься на провокації, українській армії буде легше виконувати свою роботу.
Тобто інформаційна боротьба теж дуже важлива?
— Звичайно. Вона дуже важлива, тому що дуже багато російських наративів і ключових повідомлень про те, що у нас все дуже погано. У нас насправді все не настільки погано, як вони кажуть.
Дрон у небі над Херсоном, березень 2026 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Чи достатньо у нас зараз техніки, боєприпасів для виконання завдань?
— Українська морська піхота зараз забезпечена досить добре. Звичайно, завжди хочеться мати більше спорядження й оснащення, але те, що нині надає держава, достатньо для виконання бойових завдань, які перед нами стоять.
Наскільки підтримка тилу важлива для бійців зараз на фронті?
— Вона дуже важлива. Навіть якщо згадати 2022 рік — тоді нам зовсім не було легше, але саме підтримка цивільного населення, всього українського народу, дуже сприяла тому, що наші підрозділи успішно виконували бойові завдання. І це при тому, що тоді ми були менш підготовленими, ніж зараз. Тому підтримка тилу залишається надзвичайно важливою.
Якщо в тилу все буде добре і українці й надалі підтримуватимуть свої Збройні сили, то в росіян не буде жодного шансу досягти хоча б якогось успіху.
А що вже зараз можуть робити цивільні для підтримки української армії?
— Просто працювати, бути більш єдиними та ставитися одне до одного з більшою повагою. Я навіть кажу не про повагу до українського війська, а про взаємоповагу між усіма. Повномасштабне вторгнення триває вже п’ятий рік — усі втомилися: і бійці на фронті, і люди в тилу. Але ми маємо пам’ятати, що якщо будемо єдиними та терплячими, у нас усе вийде. Тоді росіяни нічого не зможуть із нами зробити.
Так, можливо, якщо люди б донатили більше, це було б краще, але я думаю, що, в принципі, ситуація така. Люди донатять, і я думаю, що донатять досить достатньо. Я не думаю, що ми маємо право морально сказати їм донатити більше.
Морські піхотинці пливуть у човні по річці. 30-й Корпус морської піхоти ВМС ЗС України/Facebook
Що для вас означає бути речником, особливо в такий час?
— Я ніколи не прагнув бути речником, так вийшло. Для мене це робота, яку потрібно виконувати, і це велика відповідальність. Моя місія як речника — висвітлювати діяльність корпусу в межах моїх компетенцій і робити це максимально чесно та професійно.
У першу чергу потрібно говорити правду. Якщо люди відчувають, що їм брешуть, вони втрачають до тебе довіру. А коли немає довіри, будь‑яка інформація, яку ти намагаєшся донести, вже не матиме потрібного ефекту. Тому важливо бути чесним і об’єктивним.
Яким ви бачите найближчий період розвитку повномасштабної війни?
— Я думаю, що події на фронті й надалі розвиватимуться приблизно так само, як і зараз. Це моя суб'єктивна думка. Якщо ворог бачитиме для себе можливість, він і надалі намагатиметься просуватися або хоча б робити спроби просування.
Наше завдання — утримувати оборону: і на фронті, і в тилу, залишатися разом і зберігати єдність. Я думаю, що найближчим часом ситуація навряд чи суттєво зміниться. Буде стабільною, напруженою і важкою — такою, як була останнім часом.
30-й корпус і надалі виконуватиме свої завдання. Ми й надалі будемо активно протидіяти ворогу всіма можливими способами та захищати Херсон, як робимо це вже не перший рік.
Морпіхи на позиції. 30-й Корпус морської піхоти ВМС ЗС України/Facebook
Про що фронт мовчить, але це важливо почути?
— Мабуть, про втому. Бо навіть небагато моїх побратимів готові відкрито говорити про це, хоча втомилися всі — і це правда. Війна триває вже 12 років, а повномасштабне вторгнення — чотири. Це виснажує, це важко. Але попри втому, ми всі продовжуємо виконувати свої завдання. Тому, мабуть, так — про втому. Ми всі втомилися. І це теж важлива правда.
Ми хочемо, щоб до нас приходило більше людей, бо нам справді потрібні нові бійці. Чим більше людей вступить до морської піхоти, тим частіше ми зможемо давати відпочинок тим, хто вже довго служить і постійно виконує завдання. Нам потрібні люди. І тил має це розуміти.
Звідки тоді мотивація, і де беруться сили й наснага при такій втомі?
— Мотивація не змінилася. Ми й досі беремо сили з того самого, що й на початку війни чи повномасштабного вторгнення. Це спілкування з родинами, підтримка побратимів.
У нас залишилися ті самі мрії й бажання. Ми хочемо відстояти свою державу, тому що іншої в нас не буде. Якщо ми цього не зробимо, то ніхто не зробить це замість нас. Ми черпаємо сили й натхнення від людей, яких захищаємо, а також від тих, хто стоїть поруч із нами і разом воює.
