За інформацією: Суспільне Полтава.
Максим Дудченко народився у родині медиків. Мріяв стати художником, але зрештою переріс художній талант і творчість у хірургію. Він доктор медичних наук, професор та директор 2-ї міської лікарні Полтави.
До Дня медичного працівника Максим Дудченко розповів Суспільному про династію, хірургію та роботу під час війни. Попри адміністративну посаду, професор нині не уявляє життя без операційного столу, оперує під час повітряних тривог та блекаутів. Разом зі своєю командою рятує життя цивільних та військових.
Про вибір професії
″Я виріс в медичній сім’ї. Всі в мене медики. І батько, і мати, і дідусь, і бабуся були медики. Крім медицини, я взагалі деякий час, навіть, не знав, що існують інші спеціальності. В мене шансів було дуже мало. Я займався у студії, хотів стати художником. Дуже багато часу приділяв цьому, але життя так склалося, що я вступив в медичний інститут. І після того, як почав займатися медициною дуже прицільно, я перестав малювати. Моя остання робота була на першому курсі, як я прийшов в медицину. Мабуть, переключився″, — розповідає хірург.
Максим Дудченко в операційній. Фото надані С. Фільчак
Після служби в армії вже був упевнений, що займатиметься хірургією. Свою творчість перенаправив у медичну сферу.
″Дідусь хотів, щоб я був кардіологом, терапевтом. Батько хотів, щоб я був біохіміком. Я став хірургом, тому що мені дуже подобається робити своїми руками, щоб я бачив. Хірургія вона прекрасна тим, що ти вже на наступний день бачиш результати своєї роботи. Це теж творчість, тому що ти твориш руками. Але відповідальність за це колосальна, на кін ставиться життя людини″, — додав Максим Дудченко.
Про хвилювання та підготовку до операцій
″Перед кожною операцією я дуже хвилююсь. Людина, яка сюди приходить, вона з купою захворювань, які на грані. І дуже часто ми беремо дуже складні ситуації, коли вирішується 50 на 50 життя і смерть. Тому, кожен раз, кожну операцію, я не те, що хвилююсь, я готуюсь до неї. І, звісно, переживаємо. Тому я молюсь за кожного пацієнта перед операцією. В операційній я залишаю частину себе″.
Професійну кар’єру хірурга почав у 1-ї міської лікарні. Понад 12 років Максим Дудченко працював в ургентній хірургії.
″Моя діяльність — це ціла вічність, мабуть. Я почав працювати з першої лікарні. Працював ще, будучи інтерном-хірургом. В мене вже є запис в трудовій книжці хірург-стажер. Інтернатура була в мене і в першій лікарні, в обласній лікарні, і в судинному відділенні, і в хірургії. В обласній лікарні я вже повністю впроваджував малоінвазивні метод проведення операцій з мінімальною травмою для тіла, який використовує малі проколи замість великих розрізів, спеціальні мініатюрні камери та тонкі інструментиметодики і малоінвазивні операції, лапароскопічніце сучасний малоінвазивний метод хірургічного втручання та діагностики, що виконується через невеликі проколи. Звідси мені запропонували перейти в другу лікарню, я був вже захистив докторську дисертацію і був професором кафедри. Попрацював тут сім років і мені дали кафедру хірургії №4 з малоінвазивною хірургією на території третьої лікарні. У третій лікарні я був і завідувачем відділення хірургічного і завідувачем кафедри, де і зараз кафедра ця працює″.
Професор Максим Дудченко учасник ДФТГ №3, очолює снайперський підрозділ “Хантер”. Фото надані С. Фільчак
2-гу лікарню хірург очолив за умови, що продовжить операційну практику.
″Я себе не бачу без операцій, це я хворію і я не бачу нічого, крім операцій, якщо я довго не роблю, для мене це смерть, все″, — розповів професор.
Про роботу під час повномасштабної війни та масованих обстрілів
Після ракетного обстрілу Полтави 2024 року, медики тиждень жили у лікарні. Поранених рятували цілодобово, пригадує Максим Дудченко. Нині розробили спеціальний алгоритм дій.
″Дуже були тяжкі ситуації, але ми вистояли. Всі пацієнти живі, це вкрай важкі були періоди, вкрай важкі були операції. Деякі фахівці за два тижні не з’являлися дома, жили тут в лікарні″.
Лікарі очікують на прибуття поранених після ракетного обстрілу та працюють в операційних після надходження поранених. Фото надані С. Фільчак
Нині у 2-й лікарні збудували новий, сучасний операційний блок. Є всі спеціальності хірургічного направлення. Сьогодні пріоритет лікаря та команди – малоінвазивна хірургія.
″У Полтаві 2-га лікарня, зараз Мекка хірургії. В нас лор-відділення, перша хірургія гнійна, гінекологія, урологія, ендоскопічна хірургія, хірургія малоінвазивна і хірургія ургентна. Сім операційних одночасно працюють. Все життя якось мене приваблювало те, щоб хворі не отримували таку травму хірургічну, щоб у них не було оцієї післяопераційної болі. Після лапароскопічних операцій вони на наступний день чи ввечері вже встають, ходять, їдять. В них не болить. Це ж проколи п’ять міліметрів. Тому я все життя намагався якось зробити, щоб було полегшення пацієнтам. Оце тільки одна методика — це лапароскопічна″, — додав Максим Дудченко.
У 2-й лікарні застосовують нові технології. Суспільне Полтава
Про поїздки на фронт та допомогу
У вільний час лікар їздить на передову до військових. Допомагають різним підрозділам ЗСУ та Нацгвардії. Їм возять необхідне забезпечення. Також професор Максим Дудченко у складі ДФТГ №3, очолює підрозділ снайперів ″Хантер″.
″Якщо є вільна хвилина, я завжди планую ці поїздки, їжджу, списуємося з хлопцями, вони дають потреби, ми привозимо все, від якихсь матеріалів, медикаментів, їжа, одяг і так далі. Я вам скажу, що я душею постійно з ними. Якби я не розумів, що це дуже велика відповідальність в мене зараз і дуже велика кількість пацієнтів і поранених. Я б, от чесно, поїхав би туди″.
У вільний час лікар їздить на передову до військових,допомагають різним підрозділам ЗСУ та Нацгвардії. Фото надане С.Фільчак
