Для більшості дітей День Святого Миколая – це ранок, коли вони прокидаються з хвилюванням і надією. Вони вірять, що добро знайде їх навіть у темряві, навіть коли вони сплять. Але щоразу, коли я відвідую дітей у ДБСТ, у прийомних сім’ях чи в наших центрах підтримки дітей, мене вражає, наскільки по-справжньому вони переживають: чи прийде Миколай саме до них? Це питання для дитини – не про пакунок. Це питання про те, чи вона важлива, чи хтось знає її мрію, чи хтось пам’ятає її ім’я. І саме ці дитячі очікування Миколая змушують нас замислитися про болючі речі значно глибше, ніж про наповнення святкових мішечків.
Миколай приходить не завжди і це правда, яку ми не можемо ігнорувати
Дитина може чекати Миколая, але замість теплого ранку прокинутися у великій спальні інтернату, де десятки ліжок стоять у ряд. Може прокинутися у сім’ї, яка переживає складні життєві обставини й не завжди має можливість зробити цей день особливим. І тоді постає питання не «де подарунок?», а «де дорослий, який має бути поруч?». Святий Миколай – це символ турботи, а сирітство – це символ її відсутності. Саме тому Миколай так сильно контрастує з реальністю частини дітей.
Миколай – не про цукерки. Він про те, що дитину бачать
Деякі діти радіють мандаринам і солодощам щиро, по-дитячому. Але ті, хто пережив травму, розлуку з батьками або роки в інтернаті, хочуть зовсім іншого: щоб Миколай знав, хто вони. Щоб він прийшов не «по списку», а заради них особисто. І ось тут ми бачимо корінь проблеми інтернатної системи: вона не може бути персональною. Вона дає дах і харчування, але не дає того, що дає Миколай – відчуття, що хтось прийшов саме до тебе.
Очікування Миколая відкриває нам дорослу правду
Щороку це свято нагадує нам: діти не повинні хвилюватися, чи буде у них Миколай. Вони не повинні переживати, чи хтось про них взагалі згадає. І саме це стає нашим головним завданням: зробити так, щоб дитина не почувалася забутою ні 6 грудня, ні будь-якого іншого дня. Щоб не казати їм: “Не хвилюйся, Миколай знайде тебе”. А бути тими, хто справді поруч щодня.
Святий Миколай вчить нас того, чого не навчать інтернати
Миколай – це про тепло, яке неможливо передати через систему, де вихователя часто більше, ніж стосунку, а дітей більше, ніж уваги. Дитині потрібен не інтернат, а дорослий, який знає її мрії. Не велика установа, а сімейне тепло. Не одноразовий подарунок, а стабільність, яка не зникає наступного дня.
Миколай – це не казка. Це тест на нашу відповідальність
Кожне таке свято ставить перед нами просте, але важливе запитання: чи зробили ми все, щоб у нашій громаді не залишилося дітей, для яких Миколай – єдиний символ турботи?
Миколай для нашої команди
Щороку «Служба у справах дітей» міста вітає з Днем Святого Миколая дітей із ДБСТ, тих, хто опинився у складних життєвих обставинах, а цього року – ще й дітей, які зростають у прийомних сім’ях.
Для нашої команди це свято особливе та улюблене: ми готуємося до нього ще з літа, підбираючи подарунки за віком і за інтересами кожної дитини. У цей день ми відвідуємо всі ДБСТ громади разом із «костюмованим» Миколаєм (одного з колег переодягаємо), щоб подарувати дітям справжню казку. А цьогоріч 6 грудня у Горіховому кіноцентрі на дітей, про яких дбає команда та які долають скруту, очікує щось особливе. Команда Кіноцентру запрошує дітей на перегляд мультика-сюрпризу, а після цього кожного особисто вітатиме наш Миколай з дарунком. Загалом від міста подарунки отримає 193 дитини на суму 270 тисяч гривень, це на 61 тис. грн більше, ніж торік.
Мандарини та цукерки будуть, скільки б ми про це не писали
Спробуйте змінити підхід до цього свята. Підійдіть до нього індивідуально, не як до пакета з мандаринами і цукерками, а як до подарованого дитині дня. Якщо є можливість, проведіть разом час з дитиною: підіть у кіно чи на мультфільм, випийте разом какао, прогуляйтеся містом і просто будьте поруч. Для деяких дітей це може стати першим таким досвідом у житті, коли дорослий дійсно звертає увагу на них і дарує тепло, яке не зникає після одного дня святкування.
