Український півзахисник польської «Лехії» Артур Шах, де він виступає на правах оренди з львівських «Карпат», розповів про свій успіх в поточному сезоні (9 голів та 7 асистів в 11 матчах), Владіслава Бленуце, роботу з Владиславом Лупашком та збірну України.
Артур Шах
— Артуре, розпочнімо з того, як узагалі виник варіант із «Лехією»? Хто першим вийшов на контакт і наскільки швидко ви погодилися на перехід?
— Точно не скажу, хто зв’язався першим. Я розумів, що на старті сезону матиму обмаль ігрової практики, тому сам розглядав можливість піти в оренду. Згодом мій агент повідомив про інтерес з боку «Лехії». Ми трохи поспілкувалися, з’явилася конкретна пропозиція, і я на неї погодився.
— Чи були інші варіанти, крім «Лехії»? Чому обрали саме гданську команду? Наскільки сильним був фактор Владислава Лупашка?
— Якихось інших предметних пропозицій на той момент не було. А вибір на користь «Лехії» був цілком очевидним, адже я вже добре знав вимоги Владислава Вікторовича (Лупашко, головний тренер «Лехії», — прим. ред.).
У нас збереглися чудові робочі стосунки, я завжди відчував його підтримку та довіру ще з часів спільної роботи в «Карпатах». Тому його присутність у команді стала чи не найголовнішим аргументом на користь цієї оренди.
— Минулого сезону в УПЛ ви забили один гол у 19 матчах, а в польській Першій лізі за «Лехію» — вже дев’ять в 11 іграх. Чим пояснюєте такий стрибок результативності, крім більшої кількості ігрового часу?
— Не можу сказати, що мій підхід до справи якось кардинально змінився. Я завжди багато працюю і на кожному тренуванні повністю викладаюся. Рано чи пізно така праця має давати результат. Тому зараз усі ці щоденні зусилля просто конвертуються в забиті м’ячі.
— Чим робота Лупашка в «Лехії» відрізняється від його методів у «Карпатах»? Що змінилося у ваших завданнях на полі?
— Не можу сказати, що в моїх завданнях щось змінилося. Хіба що він тепер більше спілкується англійською. (Сміється).
У нього гравці атаки не так жорстко прив’язані до своїх зон, він постійно вимагає зміни позицій на полі. У нас бували ситуації, коли центральний захисник міг опинитися в атаці, а атакувальний гравець — в обороні.
— Після вашого хет-трика у матчі зі «Сталлю» Лупашко говорив, що його завдання — не дати вам злетіти у хмари. А що він сказав вам особисто після тієї гри?
— Те саме: потрібно спокійно працювати, не зупинятися на досягнутому, і тоді буде ще краще.
— А як він узагалі реагує на ваші успіхи? Більше хвалить чи одразу вказує, над чим ще потрібно працювати?
— Я б не сказав, що він часто мене хвалить. Натомість ми постійно спілкуємося, і він завжди підказує, що і де можна було б зробити ефективніше, розбирає зі мною різні ігрові моменти та нюанси.
— Ви вже можете порівняти УПЛ із польською Першою лігою з власного досвіду. У чому найбільше відчувається різниця між цими чемпіонатами?
— Насамперед у рівні самих футболістів. В Українській Прем’єр-лізі грають більш якісні виконавці. А от у польському чемпіонаті набагато більше силової боротьби та фізично міцних гравців. Також тут частіші переходи з атаки в оборону.
— У Кубку Польщі «Лехія» поступилася «Ягеллонії» з рахунком 0:6. Чим суперник виявився настільки сильнішим і що цей матч показав вам у контексті вимог Екстракляси?
— Я б сказав, що це показник рівня не лише Екстракляси, а й команди, яка виступає в єврокубках. Проти нас вийшов їхній основний склад — ті ж самі футболісти, що грають на європейській арені.
Для «Лехії» це було серйозне випробування: ми змогли перевірити свій поточний рівень на тлі настільки потужного суперника. Тому, незважаючи на підсумковий результат, зіграти цей матч було надзвичайно цікаво та корисно.
— Яке завдання стоїть перед «Лехією» — повернутися в Екстраклясу чи ще й виграти Першу лігу?
— Переконаний, що завдання одне — повернутися в Екстраклясу. Для такого великого клубу, такого міста й таких уболівальників це навіть не обговорюється.
— Владіслав Бленуце вже забив за «Лехію» чотири голи у восьми матчах чемпіонату. Чому, на вашу думку, йому не вдалося розкритися в «Динамо», а в Польщі він одразу дає результат?
— Напевно, справа в довірі тренера. Якщо футболіст відчуває цю довіру, він може ще більше розкрити власні якості.
— Чи виходив хтось із керівництва або тренерського штабу Карпат на зв’язок після ваших успішних матчів у Польщі? Що говорять про ваш прогрес і можливе повернення?
— Із керівництва ніхто не зв’язувався. А от деякі тренери писали, вітали із забитими м’ячами, результативними передачами та перемогами. Щодо можливого повернення жодних розмов ще не було, адже від початку оренди минуло лише два місяці.
— Президент «Лехії» Паоло Урфер підтвердив, що клуб має опцію викупу вашого контракту. Чи обговорювали вже з вами повноцінний перехід? Чого ви самі хочете після завершення оренди?
— Зі мною це поки ніхто не обговорював, жодної конкретики немає. Зараз зосереджуюся на роботі в клубі, йду від матчу до матчу.
— Ваш агент уже повідомляв про інтерес інших клубів? Який наступний крок у кар’єрі вважали б правильним для себе зараз?
— Чесно, усі мої думки лише про те, як провести сильний сезон і допомогти «Лехії» виконати всі поставлені на цей рік завдання.
— Чи розпитують польські одноклубники про війну та життя в Україні? Що їх найбільше цікавить?
— Звичайно, розпитують. Дехто з них просто не до кінця усвідомлює масштаби того, що відбувається в Україні, і те, в яких умовах наші люди змушені жити щодня.
Тому ми намагаємося розповідати, показувати відео та фото, пояснювати реальний стан речей. І вони щиро дивуються побаченому, дуже співчувають і переймаються тим, що зараз доводиться переживати нашій країні.
— Після дев’яти голів у Польщі чи розраховували ви на виклик до національної збірної України? Чи контактував із вами Андреа Мальдера або хтось із його штабу?
— Жодних контактів не було. Та й, відверто кажучи, я на це й не розраховував. Вважаю, що якби демонстрував таку результативність в Екстраклясі, тоді ще можна було б про щось думати.
Роман Придиба
