Про Віктора Михайловича Глушкова говорять як про людину, яка змінила наш світ, – був основоположником інформаційних технологій у нашій країні. Глушков увійшов в історію вітчизняних IT як розробник теорії цифрових автоматів, творець багатопроцесорних макроконвеєрних суперЕОМ, засновник Інституту кібернетики АН України. Він досяг успіху не тільки в практиці, а й у теорії – математиці, кібернетиці, обчислювальній техніці та програмуванні. Перераховувати всі досягнення Глушкова можна довго, але, щоб мати уявлення про значення його праць, достатньо сказати, що саме під його керівництвом було створено першу в Європі ЕОМ, яка стала прообразом сучасного ПК.
Відео дня
Шлях до науки через війну
Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1923 року в Ростові-на-Дону, його батько був гірничим інженером. Середню школу – із золотою медаллю – Віктор закінчив у червні 1941 року в місті Шахти, куди батьки переїхали, коли синові було шість років. З п’ятого класу хлопчик збирав радіоприймачі, тож у тому, що він пов’яже свою долю з технікою, ні в кого сумнівів не виникало. Коли 22 червня, на наступний день після випускного, розпочалася війна, Віктор відмовився від планів вступити на фізико-математичний факультет Московського університету та подав документи до артилерійського училища, але його не взяли – у молодого чоловіка був дуже поганий зір. Під час німецької окупації загинула мати Глушкова – її розстріляли фашисти. До вишу – щоправда, на теплотехнічний факультет Новочеркаського індустріального інституту – Глушков вступив 1943 року, коли після визволення Ростовської області було оголошено перший набір студентів. До цього молодий чоловік встиг попрацювати на відновленні шахт Донбасу – чорноробом у забої та інспектором з техніки безпеки. Паралельно Віктор вступив на п’ятий курс фізмату Ростовського університету, склавши академічну різницю за всіма предметами за чотири роки, а вона становила 50 (!) іспитів і заліків. У результаті, за рік Глушков отримав не один, а два дипломи про вищу освіту – технічну і фізико-математичну.
Від кандидатської дисертації до керівництва Інститутом кібернетики
У жовтні 1951 року Глушков захистив кандидатську дисертацію, а ще через чотири роки – у грудні 1955 року – докторську. У вересні 1956 року перспективного молодого вченого призначили завідувачем лабораторії обчислювальної техніки Академії наук УРСР, де займалися створенням електронно-обчислювальних машин. Керівництво української республіки розуміло всю значущість такого роду досліджень, тому лабораторію перетворили на обчислювальний центр АН УРСР, а потім – на Інститут кібернетики АН УРСР. Його директором і було призначено Віктора Михайловича Глушкова – цю посаду вчений обіймав до кінця життя.
Під його керівництвом в інституті було зроблено найважливіші відкриття в цій галузі, хоча одразу ж після його появи маститі вчені, які працювали ще з професором Сергієм Олексійовичем Лебедєвим, якого вважають одним з основоположників радянської обчислювальної техніки, сумнівалися в тому, що з нього, як кажуть, буде пуття. Глушков був фізиком-теоретиком, а на цій посаді потрібен був швидше практик.
Але Віктор Михайлович зміг об’єднати ці дві іпостасі, додавши до них ще одну – роль міцного господарника. За його правління в Голосіївському районі, який тоді був околицею Києва, з’явився комплекс наукових корпусів – “Кібцентр”, розташований нині на проспекті, що носить ім’я вченого. Не забув Глушков і про співробітників інституту, кількість яких за роки його керівництва інститутом зросла з кількох сотень до кількох тисяч, – для них та їхніх родин було побудовано житлові багатоповерхівки.
Головні наукові досягнення Глушкова
Наукові досягнення Глушкова вражають навіть непосвячених у специфіку його діяльності людей. Під його безпосереднім керівництвом було створено кілька десятків ЕОМ, багато з них перевершували світові аналоги як за якістю, так і за спрямованістю своєї детальності – наприклад, “Київ”, “Луч”, “МИР-1” (машина інженерних розрахунків) та “МИР-2” стали прообразами персональних комп’ютерів. У них було використано запропоновану Глушковим ідею ступеневого мікропрограмного керування.
Інститут під керівництвом Глушкова займався роботою над АСУ – автоматичними системами управління, тут було створено першу в Україні та колишньому Радянському Союзі напівпровідникову керуючу машину широкого призначення “Днепр”. Працював Глушков і на оборону – за його безпосередньої участі проєктувалися автоматичні системи управління в оборонних комплексах. Ще один дуже важливий напрям наукової діяльності Віктора Михайловича – створення загальнодержавної автоматизованої системи управління економікою – “ЗДАС”.
На жаль, її ідея повною мірою не була втілена в життя, хоча, на думку самого вченого, вона могла б розв’язати проблеми, які існували в радянській економіці. Але все-таки головні досягнення Глушкова пов’язані з кібернетикою – з конструюванням обчислювальної техніки та створенням необхідних для неї програм. Створені під науковим керівництвом Глушкова ЕОМ не тільки не поступалися зарубіжним аналогам, а й мали оригінальний дизайн. На жаль, на початку 80-х років у цій сфері вчені перейшли на копіювання зарубіжних аналогів, що призвело до безнадійного відставання радянської – і насамперед української – комп’ютерної техніки.
Наукові праці
Віктор Михайлович Глушков автор більш ніж 700 наукових праць, також він був науковим керівником 100 успішно захищених дисертацій. На замовлення знаменитої Британської енциклопедії Глушков написав для неї статтю “Кібернетика”, а керівництво “Української радянської енциклопедії” за його редакцією випустило першу у світі двотомну “Енциклопедію кібернетики” спочатку українською, а потім і російською мовами.
Відхід із життя та оцінка заслуг
Восени 1981 року стан здоров’я Віктора Михайловича різко погіршився. Після лікування в київській клінічній лікарні “Феофанія” вченого перевезли до Центральної клінічної лікарні в Москві, але й там йому допомогти не змогли – вчений впав у кому. У січні 1930 року Віктор Михайлович, прийшовши до тями і перебуваючи в палаті реанімації, протягом дев’яти днів надиктовував на магнітофон своїй доньці Ользі автобіографію, в якій підбив підсумки свого життя, – плівка з голосом Глушкова зберігається в його родині як цінна реліквія.
30 січня 1982 року Віктора Михайловича не стало, він помер від пухлини довгастого мозку – йому було лише 58 років… Діяльність ученого було гідно оцінено як у Радянському Союзі, де він отримав Ленінську, державні – радянську та українську, а також кілька престижних наукових премій, був удостоєний звань Героя соціалістичної праці та нагороджений орденами і медалями. У 1996 році міжнародне комп’ютерне співтовариство посмертно нагородило його медаллю “Піонер комп’ютерної техніки”, що присуджується за виняткові заслуги в розробці комп’ютерної техніки та значний поступ уперед у цій науковій галузі.
